Песня Аллы Кудлай "Сын" (мысли по поводу)

Сейчас эта песня звучит все чаще в поздравлениях на нашем местном ТВ. Видео с концерта певицы я не нашла, а вот слова есть:

Відлинули у даль весняні грози,
Осінні хмари небо затягли,
Так непомітно став мій син дорослим,
Я навіть і не зчулася коли.

А я йому в житті не шкодувала
Уваги й материнського тепла,
І тільки Матір Божу я благала,
Щоби його на світі берегла.

Приспів:
У кожної мами турбота єдина – про сина.
Щодалі з роками надіється мама на сина.
І все віддала би на світі для нього, для сина.
Для матері син – найрідніша людина.

В житті буває і любов, і зрада,
І світла радість, і печаль гірка,
Рятує душу мамина порада,
Лікує серце мамина рука.

І хай життя нас розлучає часто
І ні нa мить спинитись не дає,
Я знову долі дякую за щастя,
Що в мене син – а в мене мама є.

Приспів

Слова песни хорошие, но припев (?!!!) ................ Я не пойму: разве в жизни матери только сын -- "найрідніша людина"? А как же тогда дочери? Ведь в жизни (много раз убеждалась) матери больше помогают дочки (особенно, когда мать уже в том возрасте, что не может обойтись без чьей-то помощи). Или мать должна любить сына слепой любовью? Тогда мужчина становится маменькиным сыночком... Получается какой-то портящий весь смысл песни припев. Это моё мнение.

PS: Или я просто не поняла, что песня о той матери, которая воспитывает одного сына???