Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми браття в нашій сторононці.
Душу тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми браття з козацького роду.
Та як станем разом, браття, від Сяну до Дону,
В своїм краю панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, Дніпро ще зрадіє,
Ще над Галич, Буковину доленька наспіє.
Сильна воля, праця щира ще свого докаже,
В Україні ще ся волі пісонька розляже.
За Карпати відобється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
З наших предків кожу дерли, на паль їх вбивали,
А таки нас не пожерли вороги зухвалі.
Плила кровця, червонила степи і могили –
Наші груди запалила огнем волі й сили.
Що козацтву не удалось – те нам довершити,
Ворогів десь тільки взялось – треба їх провчити!
Рідний краю, Україно, благослови діти,
Йдем за Тебе, за Єдину боротись, терпіти.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми браття в нашій сторононці.
Душу тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми браття з козацького роду.
Та як станем разом, браття, від Сяну до Дону,
В своїм краю панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, Дніпро ще зрадіє,
Ще над Галич, Буковину доленька наспіє.
Сильна воля, праця щира ще свого докаже,
В Україні ще ся волі пісонька розляже.
За Карпати відобється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
З наших предків кожу дерли, на паль їх вбивали,
А таки нас не пожерли вороги зухвалі.
Плила кровця, червонила степи і могили –
Наші груди запалила огнем волі й сили.
Що козацтву не удалось – те нам довершити,
Ворогів десь тільки взялось – треба їх провчити!
Рідний краю, Україно, благослови діти,
Йдем за Тебе, за Єдину боротись, терпіти.
