Очень сильно зацепил этот стих. Наверное, для тех, кто уже познал это счастье, он будет очень особенным!
Единственное, что он на украинском, но там довольно простые слова, + есть Гугл и моя помощь в переводе каких-то фраз, если что)
П.С.: небольшой урок украинского для меньшей слезливости - "и" читается как "ы", "і" - как "и", "е" - как "э", ну а "є" - как "е"))
***
Я ще встигну набутись сама,
У той час, коли виростуть діти,
Може, буде тоді зима,
Ну а може, цвістимуть квіти.
Я ще встигну набутись сама,
Повертатись до чистого дому,
Бо якщо там нікого нема -
То й смітити у нім нема кому!
Я ще встигну набутись сама -
І читати книжки вечорами,
Бо в дітей буде сво́я сім'я -
Вже не треба буде́ їм мами.
Я ще встигну набутись сама,
Ну а поки - перу та готую,
І від ранку до ночі синам
Всю себе віддаю і дарую!
І я дякую Богу за те,
Що у мене такі є турботи,
Ну і що, що у хаті гуде,
Наче там десь біжать бегемоти?
Неповторні ці миті в житті,
Ми не раз ще захочем вернути,
І я дякую, Боже, Тобі,
Що це щастя змогла осягнути!