Львов
Ну вот и всё... надеюсь, что всё. Добились,выстояли,победили - но... какой ценой. И радоватся нету сил. Слёзы,горечь и непонимание - как такое могло случиться в мирное время, с простыми людьми? Как жить дальше матерям,которые потеряли своих совсем еще юных сыновей? Беременным жёнам, которые стали вдовами? полугодовалым деткам, оставшимся сиротыми? Нам, тем, кто не поехал в Киев и не помог этим ребятам????
одни вопросы, ответов - ноль. Герои - не умирают.
Львов
Дуже важко на душі. Сама думаю про те, що не взяла взагалі ніякої участі в цьому всьому, окрім того, що сиділа перед телевізором з дитиною на руках і ковтала сльози... Пустота, біль... і однозначно гордість, що я українка.
А те, що буде далі - теж відповіді поки нема...
Але за тебе, Валічка, я рада, що можеш хоч тепер спокійно народжувати своє дитятко. Надіюся, в іншій Новій Україні все буде по-іншому...
Львов
В мене теж дуже змішані відчуття. І це лише початок... дорога буде мабуть не легкою... і будемо сподіватися не потрібно буде повторення сценарію Українського майдану, щоб політики та всі держчиновники пам'ятали про свою совість, права та інтереси українського народу...
Львов
Я тоже двояко отношусь к победе,так жаль погибших,просто ком в горле,я стараюсь эти дни меньше смотреть новости,а то так понервничала на прошлой неделе,что аж желудок болел всю ночь,не могу спокойно это все воспринимать!((
Такого даже теоретически не могла представить...снайперы выстреливали в столице безоружных людей...Это ещё точно не победа. Это начало.
