Машиной по Закарпатью

Тур по Закарпаттю

Подорожували ми в травні 2013 року разом з друзями. Їздили на власному авто ВАЗ 2114. Заздалегіть склали маршрут всіх визначних місць і пам’яток Закарпаття, дуже допоміг сайт http://www.doroga.ua . Маршрут проклали по карті, але дуже допоміг навігатор. Взяли з собою палатки та багато їжі. З собою мали автомобільний холодильник, тож їжу яку брали з собою нам вистачило на 3 дні. Дороги в Україні дуже погані, але наш автомобіль справився на відмінно.

Подорожжю всі залишилися дуже задоволені,оскільки ми багато побачили і поспілкувалися з добрими людьми (народ в них набагато привітніший ніж в нашому Києві) та й економна вона видалася. Тож я вирішила поділитися нашим маршрутом, можливо ним теж хтось скористається!

1 день

В понеділок 6 травня о 5:00 прокинулися зібрали речі і відправилися в подорож. Перша наша зупинка була в м. Камянець-Подільськ. Добралися ми до міста приблизно о 13:00.За допомогою дорожніх знаків дуже швидко знайшли «старе місто» де відвідали Камянець-Подільську фортецю, яка входить до 7 чудес України. Вхідні квитки коштували 20 грн, екскурсію ми не замовляли. З Камянець-Подільська ми поїхали до Хотина, де відвідали ще одне з семи чудес України – Хотинську фортецю. Проїхавши ще 62 км (1год.) ми були в Чернівцях. Відразу приїхали в центр міста оскільки всі пам’ятки архітектури там. Вдома відмітили на карті Чернівців всі адреса де планували побувати, це дуже нам допомогло. Відвідали: Миколаївський собор, Миколаївську церкву,Міську Ратушу, Армянську церкву, Ієзуітський собор, Палац юстиції, Дім-корабль, Турецьку криницю, Кафедральний собор святого духа, Музикально-Драматичний театр, Резиденцію Митрополитів. О 19:00 виїхали в напрямку Коломиї. Проїхавши ще з годину зупинилися на березі річки Прут. Переночували в палатках і поїхали далі.

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--><!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

2 день

Коломия, навігатор привів нас до музею писанки тож блукати по місту нам не довелося. Відвідали музей і церкву неподалік від музею. Попрямували в с. Маняву (Івано-Франківська обл..). Найбільший водопад на прикарпатті (КЛАССС!). Повертаючись назад заїхали в Манявський чоловічий монастир, де відвідали блаженний камінь (все безкоштовно). Потім попрямували в сторону Ворохти, проїхавши Яремчу (заходили на сувенірний ринок) побачили знак «Водопад ГУК» урочище Женець. Заїхавши до водопаду ми не пошкодували хоча за проїзд заплатили по 10 грн/чол.

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--><!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--><!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

В Ворохті поїхали на базу «Заросляк» : за 8 км до бази є пропускний пункт де потрібно заплатити по 20 грн/чол. Нам дали туристичний маршрут по якому ми мали б піднятися на Говерлу наступного дня. Нас попередили, що підійматися на гору потрібно в першій половині дня, тому що підйом і спуск триває 6-7 годин. На базу ми прибули о 16:30, тож вирішили не втрачати часу, чекаючи до ранку і пішли на гору!!! В 19:00 ми були на найвищій горі в Україні (2061 м). Холодно нам не було оскільки підіймалися дуже швидко, на вершині було багато снігу тож ноги ми намочили до самих колін. Сонце почало ховатися тож ми трішки перепочивши спустилися з гори. Сили щоб ставити палатки вже не було, тож ми переночували в готелі бази (вартість – 100 грн/чол.).

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

3 день

В 9:00 ми замовили сніданок на чотирьох осіб за який заплатили 140 грн. Після сніданку поїхали до с. Кваси, запитавши у місцевих дорогу поїхали до мінерального джерела. Набрали води в усі ємкості, які мали (Раджу взяти з дому бутилки на 6 л, вода дуже корисна і смачна). Поїхали в Солотвино, де купалися в соляних озерах. Озерами їх не назвеш скоріш Калюжки. Заїхали на якусь базу, бачили табличку що вхід і паркова машини платні, але до нас ніхто не підходив тож ми і не платили. Вода була дуже солена і тепла глибина озер до 2 м, я плавати не вмію, однак потонути було неможливо.

З Солотвино поїхали до озера Синевир (с. Синевир, Межгорський р-н, Закарпатська обл.). Дорога була дуже погана і далека, але бажання побачити одне з семи природних чудес України перебороло. Заодно по дорозі заїхали на Вільшанське водосховище та греблю. Можна заїхати в центр реабілітації бурих ведмеді – це також по дорозі. Озеро вразило не дуже: вода дуже брудна і цвіте, велика кількість риби. Поспілкувавшись з продавцями сувенірів (доречі сувеніри там досить дешеві) ми поїхали далі. Ввели в навігатор м. Хуст. До Хусту ми добралися вже о 21:00 поїхали не в місто , а по окружній оскільки по плану була долина нарцисів. Приїхавши до долини розкинули свій табір майже перед пунктом пропуску на долину (там є спеціально відведене місце).

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

4 день

В 6:00 ми були біля пропускного пункту. Прохід коштував 15 грн/чол., але сонний охоронець взяв з нас по 10 грн/чол. розповів загальні правила і пропустив. Після квітучої долини ми поїхали до страусиної ферми (вона була неподалік). Нас зустрів хазяїн ферми йому заплатили по 20 грн/чол, провід до ферми та розповів все про його улюбленців. Наступний пункт призначення було місто Мукачів, але господар страусів порекомендував нам відвідати термальні води. Ці озера є в Велятино, Косино, Берегово. Ми поїхали до Берегово. Місцеві порадили на приватні озера. Вартість 50 грн/чол. за 2 години. Прибули ми туди о 9:00 тож людей майже не було. Озерами їх не назвеш – це звичайні басейни, але вода там дійсно мінеральна і гаряча 42°С.Після прийняття процедур ми поїхали до Мукачево. Відвідали замок Паланок, прогулялися по центру міста та поїхали до Свято-Миколаївського монастиря. Час минав, а ми ще запланували доїхати до Львова. По дорозі зробили зупинку, щоб перекусити та відпочити оскільки їхати було далеко 233 км. Хто не поспішатиме раджу завітати по дорозі в Моршин чи Трускавець. До Львову ми дохали о 20:00 і вирішили зупинитися в мотелі перед містом. Рекомендую мотель-ресторан «17 км» замовили 2 номери по 200 грн/номер. Вечерю і сніданок замовляли в ресторані (Все було свіже дуже смачно і недорого).

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

5 день

Поїхали відразу до центру Львова, машину залишили на парковці, а самі майже цілий день ходили по музеям та соборам. Заздалегідь ми вдома відмітили на карті маршут по Львову, а ще в музеї зброї екскурсовод подарував туристичну карту. Тож тут ми побували в музеї зброї, аптеки, скла, кави, пива, пошти та в соборах.

По дорозі до Почаєва ми заїхали до Олеського замку (с. Олесько) та Підгорецького замку (с. Підгірці). О 20:00 ми були біля Почаївської лаври. До нас підійшла жінка і запропонувала в неї переночувати, ми недовго думаючи погодилися оскільки були дуже стомлені. За ночівлю заплатили по 50 грн/чол., вечерю приготували в хазяйки будинку, подукти купували поряд в супермаркеті.

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->

6 день

В 6 годин ранку ми вже були на службі в лаврі. Потім поїхали до монастиря Почаївського, але там нас зустрів один лише монах,а все інше було закрите. В Свято-Миколаївському жіночому монастирі (околиця села Онишківці Дубенського району Рівненської області) ми відвідали джерело святої Анни там вода дуже холодна 4°С цілий рік, але дуже корисно в ній зануритися. Ми занурилися по 3 рази. Зцілили всі свої рани і поїхали щасливі додому.

В Кременецьку заїхали до замку, точніше до стіни яка від нього залишилася. Заплатили касиру екскурсоводу по 5грн/чол. за прохід до замку, зробили кілька фото і поїхали……..

<!--[if gte vml 1]> <!--[endif]--> <!--[if gte vml 1]> <!--[endif]-->