Войти
Соломія
Львов, Украина
На сайте с 21.07.2013, последнее посещение — 7 лет назад
Добавить заметку
104
записи
1
друг
5
подписчиков
З днем народження, Ненько!!!

Я - українець. Є у мене право
на рідну мову та свою державу,
на гордий прапор золотисто-синій,
на щастя жити у такій країні.

Я - українець. Право знати маю
про тих, кого героями вважаю,
що людство рятували від руїни, -
синів і дочок, гідних України.

Я - українець. Хочу право мати
завжди усе, що думаю, казати,
на незалежну та міцну державу,
на все, що гарантовано по праву.

Я - українець. І моє це право
любити землю горду й величаву,
та дух свободи набирати в груди.
Я - українець. Був ним, є, і буду!

Соломія
Львов
Півроку по тому ...

Півроку тому, із загибелі Сергія Нігояна почався страшний відлік - відлік життів відданих в наші дні за свободу України ...
Сьогодні Президент України підписав закон про заснування нової державної нагороди - ордена Героїв Небесної Сотні ...

1
“ПРОСТО ТРОХИ ІНШІ”. У квітні львів’ян інформуватимуть про аутизм

2 квітня о 13:00 на другому поверсі галереї “Дзиґа” (вул. Вірменська, 35) відкриють виставку фотографій “Просто Трохи Інші”. Цією подією у Львові почнеться однойменна серія акцій, присвячена Міжнародному дню інформування про аутизм.
Серія “Просто Трохи Інші” - це портрети дітей з аутизмом, зроблені молодими львівськими фотографами у загальноосвітній школі-інтернаті “Довіра” (вул. Короленка, 1). Саме там діти з таким діагнозом можуть отримати середню освіту. Експозиція триватиме до Великодня. Відвідувачі “Дзиґи” матимуть можливість зробити благодійний внесок, оплативши відповідний пункт у рахунку або залишивши гроші в опечатаній скриньці.

Вічна пам"ять...

Друзі, нагадуємо про сьогоднішнє спільне вшанування пам'яті за загиблими.
Просимо усіх запалити свічки протягом 20:00-21:00 та цим вшанувати пам'ять загиблих Героїв.
 

Заклик від Євромайдану SOS

У багатьох львівських вікнах вже світяться поминальні вогники...

Соломія
Львов
Без назви
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
1