не вагітна...

Моя донечка від першого шлюбу. В квітні вийшла знову заміж.

1 липня дізнались що вагітна! Були дуже щасливі, так як планували щоб між дітками була не велика різниця у віці. Через 3 тижні почались кровянисті виділення, побігла відразу в лікарню, сказали що загроза переривання і потрібно лягати на стаціонар. Лікувалась я вдома, так як чоловіка поруч не було(за день положили в лікарню), батьки працювали, не було з ким залишити малечу. Постійно лежала, пила гормони - робила все за призначеням лікаря. Через два дня почались схватки і сильна кровотеча, забрали по швидкій, почистили...Коли відходила від наркозу постійно питала де моя дитина, де мій синочок... Причину ніхто не пояснив чому стався викидиш, сказали що таке буває. Після перших місячних потрібно було пройти обстеження. Місячні почались рівно через місяць, через 2 тижні по тому планувала йти в лікарню, але в мене були дивні відчуття, вирішила зробити тест на вагітність і..... //))) І зраділи і дуже хвилювались, але подумала "більше такого не повториться, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!!" пішла ставати на облік сказали прийти через 3 тижні. порахувала що піду якраз після дня народження донечки(18 листопада). Почувала себе добре, животик вже округлявся було 9акушерських тижнів. 10-11 числа пару раз тянуло живіт не сильно, причин для хвилювань не було!12 листопада у 19годин пішла в туалет і помітила кров"яні виділення, у мене почалась паніка чоловік відразу викликали швидку допомогу. У прийомному після огляду сказали що матка закрита будемо зберігати вагітність! Заспокоїлась, думаю трішки підлічусь і все буде добре... Зранку прокинулась, почувала себе добре: живіт не болів, виділень не було. Дали направлення на узі щоб подивитись чи все добре з дитиною. На узі хороших новин я не почула, сказали що "плід замер", я не могла в це повірити і поїхала в приватну клініку но все підтвердилось...для мене це був шок і тисячу запитань чому я? чому зі мною? за що?... на вечір назначили чистку... цього разу проходило все хуже, я відчувала як з мене виривають моє дитятко хоть і була під наркозом, двічі кричала лікарю що мені боляче...
Перші дні дуже тяжко було заснути, постійно плакала...якби не донечка не знаю як я взяла б себе в руки! через місяць почали з чоловіком здавати аналізи, на даний момент проходимо лікування...