Відпочила душею!
Сьогодні з сімєю їздили у Свято-Покровський Голосіївський монастир! Дякую матушка Алипия, що нас прийняла!!! Слава Богу!
Зайшли спочатку на місце де стояв будиночок матушки, приклались до хреста. Жінки читали акафіст. Яка благодать! Чомусь завжди тягне на сьози, біля хреста матушки. Ми хвильку постояли, але мій карапуз, не стояв на місці і "порушував" тишу своїми запитаннями :) тому вирішили рухатися далі, до церковної лавки. Подали записки, купили літературу, свічки, іконку, диск з відео, що хотіла сухариків,нажаль закінчились :( Синок роздивлявся рибок у акваріумі, а побачивши, що мама купила свічки, почав клянчить: -"ДАЙ-ДАЙ- СТАВИТЬ!!!!!" і бігти до підсвічника, обгорнутого целофаном ставить свічки (церковний підсвічник стояв для продажі у магазині ) :) Пройшлись по території. Краса, спокій (не зважаючи на велику кількість людей!). Так швидко та багато побудовано, бо пам*ятаю коли, ще не було брущатки, нової церкви, було багато багнюки під ногами (хоча благодаті було не меньше!).
Зайшли до храму, як і заповідала матушка Алипия, спочатку заходити до Алессея Голосіївського (мощі у храмі), а потім до неї.
Спустилися до матушки у спочивальню. Дуже багато квіткових композицій, ще на сходах, зачаровують своєю красою вікна, прикрашені сніжно-білими трояндами з міленькими квітками-різнотрав*ям.
Тут, як завжди, (особисто як на мене) панує тиша та спокій і БЛАГОДАТЬ!!! Здається саме тут люди стають кращими, толерантнішими, добрішими, ніби боячись порушити дешеспокійний стан Святого місця. Я, як завжди, відчуваю "хвилювання" у душі, ніби я відкрита книга, і матуша і так все знає, можна нічого не говорити, просто опуситись на коліна і припасти до ракки зі сьозами, посмішкою (змішані почуття). Нажаль цього разу поспіхом, бо моє сонечко, невгамовно гомонить, питає і све коментує, хоче ставити свічки, хоча вже ми всі поставили :). А, ЩЕ САМОГО ПЕРШОГО РАЗУ, коли була у матушки, біля ракки, відчула приємний аромат, ні-ні, зовсім не квітів, що були поруч, а благоуханія, що іноді сподоблюються людивідчувати біля мощів святих (їх не переплутаєш, пояснити важко, а відчути приємно:)) Подякували матушці за теплу гостину і намітили кур, як завжди, у чайну :) як без цього, адже по-справжньому смачна (хоча доволі праста та буденна) їже лише у монастирях (бо приготована з молитвою і душею). Стачно пообідали! Ще дізнались, що є пісне морозиво !!! нажаль не куштували, бо манюньчик дуже любить, але я не ризикнула. Сфотографувались на згадку, на фоні куполів церкви :)
Зайшли до хреста, потім погодували поні (обов*язкова поцедура для нас :)).
Поїхали з Богом! Слава Богу, Божій Матері, всім святим, матушці Аліпії, що сподобили відвідати одне з близьких серцю місць. Окрема подяка моїм батькам, що влаштували такий чудовий, для мене з синочком, осінній день!
Синок заснув ще у машині, і все спить :) 