Моїй донечці фантастично пощастило) Її маму сніг перетворює на малу дитину!!!!!
Всі відверто лають мокрий сніг та місиво під ногами, а ми чимдуж "полетіли" (скоріше, тяглися на двох колесах😜) з коляскою ловити шапками це диво!!!
Я отримую ейфоричне задоволення від цього "посипайка" з неба, яким б він не був! Я обожнюю сніг!! Одразу виростають крила і я точно літаю, чіпляючи чоботями снігові подушки))) Ми побігли до лісу!!! І ми були одні чудернацькі дівчата) Зате я бачила сліди) А отже до нас також були бажаючі гуляти сніговим лісом🎄
До дому повернулася з величезним зарядом енергії, з новою порцією свіжого снігового кисню в легенях та з римованими на ходу дитячими віршиками на вустах!
Аліса, тримайся! Мама повертається в дитинство;)





Ходила за ней и то не всегда) Она сама ко мне и возвращалась). Бегала из комнаты в комнату, из угла в угол, из тумбочки в тумбочку, от пианино к ходункам (она их катает по дому) от кота и за котом
Проще намного так, но страшно ещё. Один раз шмякнулась головкой на линолеум, но к удивлению, слёз было мало. Зато на улице в комбинезоне вообще ходить не хочет. Больше стоит. Ну, из попыток тоже пару раз шмякнулась, благо есть защита - шапка!:))) И мы сегодня погарячились с шапкой:) Солнышко было теплюсеньким)))










На руки их не беру, не глажу. Кормлю только из чувства жалости...