А вот эти стихи не о любви (на украинском языке)

а о страсти. Наверное, одни из самых странных отношений, которые со мной случались. Потому что этого человека я хотела с первого взгляда. И только через несколько лет это все случилось. Но ни он, не я ни строили иллюзий, потому как оба понимали, что наши встречи совсем не о любви, но от этого они были до мурашек по коже приятными.

С ним, кстати, я общаюсь до сих пор прекрасно, у него жена и дочка (я об этой жене слышала много еще тогда, когда он не решался ее добиться), и до сих пор не понятно, что я к нему чувствую. Наверное, как отношение к хорошему давнему другу. И уже без мыслей о сексе, ведь тогда несколько лет назад мы качественно закрыли свой гештальт 😆

Я сніжинка - холодна й срібляста.
Я сніжинка - колюча й пухнаста.
Я над подихом вітру літаю,
Але низько з небес не спускаюcь.

Над тобою кружляю в повітрі...
Небезпечно на тіло сідати.
Ти гарячий, як полум'я літнє,
Лиш секунда - і можна розтати.

Але так воно вабить до себе,
Що терпіти ще трішки несила.
І не знаю тепер: чи до тебе
Я в житті когось більше любила?

Якби мала багато я влади
І сама собі смерть вибирала,
То на губи твої прилетіла б

І від подиху твого розтала.

=============================

Скільки я тебе знаю -
стільки тебе я хочу.
Ти щось в мені зриваєш.
Хочу з тобою ночі.
Хочу,щоб з мого тіла
ти щось творив, як з глини.
Не хочу з тобою поряд
дивитися на годинник.
І знаю, що ми не пара.
Я би сказала - коханці.
Вночі між нами ті чари,
яких не буває вранці.

=============================

Наші бажання заводять нас в непролазні хащі.
Ми с тобою як струни гітари, чи навіть краще.
Плавимось як віск. Стікаємо, як сік груші, по руках.
В мене солоні краплі на розчервонілих щоках,
Від того, що ти глибоко в мене проникаєш.
Не питай. Бо якщо спитаєш -
говоритимуть стереотипи, заборони, соціальні забобони...

А я буду лежати гола,
і бажати, щоб понеділок не настав ніколи.

==============================

Вночі в твоїх очах віддзеркалюються паралельні світи.
Тільки я і ти. Рівно розсіюють світло ліхтарі.
Кохаємось до останньої зорі. І до першого метро.
Мені давно так добре не було, як в твоїх обіймах
Відшукувати лінії, крапки. Гори та рівнини.
Ти цілуєш мені спину, а я мрію спинити час.
Бо спинити нас в мене не вистачило сили.

А потом, когда мы уже прошли стадию хочу-хочу-хочу тебя и стали друзьями, я написала ему стих, когда у него было все сложно с одной девченкой.

Ти не знаєш як лікувати душевні рани?
Ти застряг у своєму болоті несправджених мрій?
Коли ти не спиш - то працюєш, а ні - то п'яний,
Бо здається тоді, що не думаєш і не болиш.

Коли ти так кохав, а вона цього не зрозуміла.
І пішла, а в тобі щось зламалось тепер, хоч кричи.
Коли ти в голові будував для вас райдужні плани,
а тепер зносить дах. Чуєш, хлопче, не мовчи!

Розкажи комусь про те, що тримаєш глибоко,
хоч котові, хоч річці, хоч своєму велосипеду...
І не раз, не два, а стільки - скільки потрібно,
Щоб ти все залишив позаду, й пішов вперед.

Бо попереду літо, і сонце, і тепле море.
Бо попереду зустрічі ті, яких не чекаєш.
Бо попереду десь існує та сама дівчина,
в якій пекло твоє, і твій особистий рай.

Вот такие бывают отношения между людьми. Рада, что со мной это случилось 😊