Заспівали браття півні,
Щоб збудити Рід земний.
А ті півні та наївні,
Бо люд став вже козацький.
Пробудились рано-вранці,
Щоб зустріти Сонця дух.
І піснями, і у танці,
Козаки живуть без мук.
Солов'їний лине галас,
Вітрюган стежки цілує.
Військо Аріїв зібралось,
В бій, бо Рід його бідує.
І з мечами правди мчиться
До ворожих стін обману.
А в серцях горить світлиця,
Що лікує волі рану.
Не спалити й не зламати,
В дусі божому зачаті.
Козаків не подолати,
Суть їх в храмі благодаті.
Їм вклоняються тополі,
Ріки стопи омивають.
Шлях їх долі - промінь волі,
Славу вічну посівають.
А нащадкам урожай,
Щоб від голоду не здатись.
У чужий ворожий край,
Нам героям не зламатись.
Ми разом могутня сила,
Що руйнує бісів гнів.
І в безмежності родина,
Без вельмож, панів й рабів!