Буду мамою синочка і лапочки дочки! Моя історія....

Наша історія розпочалася в 2016 році...

Рік не могли завагітніти. Почали шукати причину... спочатку проходила обстеження у звичайних гінекологів та узд спеціалістів, була підозра на гідросальпінкс, яку потім спростовували і говорили все ок, ідіть вагітніти.

У вересні 2017 року звернулися в ipf до Паламарчука М.В., пройшли з чоловіком обстеження і в мене знову гідросальпінкс з права, зліва під питанням, у чоловіка все добре! Вирішили провести лапароскопію. Операцію призначили на листопад, проводив Ревенько О.В., в результаті було видалено 2 труби (безліч спайок, повна непрохідність), гістологічне дослідження це підтвердило. Тоді було зрозуміло, що вихід у нас один - ЕКО.

Підготовку до ЕКО розпочали в січні 2018 року, пройшли обстеження, здали всі необхідні аналізи. В протокол вступили в березні. Була мінімальна стимуляцію гормонами, так як фолікули росли швидко і у великій к-ті. Для запобігання гіперстимуляції пішли в кріо. Заморозили 12 ембріонів, всі хорошої якості. В кінці квітня вступили в перший кріопротокол на згт - без результатів, в липні - другий, також без результатів! Почали з лікарем шукати можливі причини. Вирішили провести гістероскопію (в результаті все ок, оновили ендометрій), для 100% попадання у вікно імплантації прийнято рішення проведення подвійної підсадки (на 5 і 8 день введення прогестерону), також додатково здала аналіз у Донского Б.В. на нк-кіллери, їх к-ть була в 1.5 рази вища норми, тому перд підсадкою капали біовен моно та в підтримку додали метипред! Так розпочався мій 3 протокол, який закінчився довгоочікуваною вагітністю!!!

Вагітність спочатку протікала не дуже легко, була на збереженні більше місяця (завдяки Паламарчуку М.В. вона була збережена), потім важкий токсикож аж до 16 тижня (спасалася юнормом). На першому та на другому узд-скринінгу все було добре, наша дівчинка росла та набиралася сил, аналізи всі також в нормі. З 20 тижня почала сильніше набирати вагу, але лікар в якого я спостерігалася, казав, що нічого страшного, головне, що аналізи в нормі (хоча почувала я себе досить добре).

На 29 тижні я прокинулася від різких болей у вісках, поміряла тиск, а він аж 170/120, поїхали на швидку. Лікар, що приймам, був явно не задоволений такому пізньому візиту....в мене взяли аналізи (сказали,що трішки підвищений білок), послухали серцебиття дитини (все добре), дали допегід, через деякий час вкололи магнезію і поклали спати... зранку прийшов завідувач відділення і тут біля мене всі почали бігати...кардіолог, офтальмолог, крапельниці....виявляється, що білок на ранок вже був 16.9!!! Мене на швидкій завезли в обласну лікарню, по дорозі нирки перестали функціонути...діагноз прееклампсія важкого ступеня.... а далі все як в страшному сні... екстрений кесерів розтин, я в реанімації, а донечка в неонатальному ( дівчинка 960 гр, 32 см, 7/5 за шкалою Апгара, вона сама заплака і задихала), ніби все найгірше вже позаду.... а ні...через 2 дні донечки нестало... легені не справилася....земля пішла з під ніг....

Важко....знову живу планами про наступну вагітність, для цього маю відновити свій фізіологічний стан, з душевним відновленням поки важко справлятися, найбільшою опорою і підтримкою є коханий чоловік і наший ангелочок, який нас оберігає! Знаю точно, в нас обов'язково буде ще синочок і лапочки дочка!