Вспомнилось про роды...

Малыш начал шевелиться и мне вспомнились первые роды. Надеюсь, что вторые будут такими же памятными и радостными)) Вот, нашла на компе свое письмо с описанием. Выложу сюда, чтобы не потерять (на укр.)

В неділю була купа планів - купити ікону "Божа Матір помічниця у пологах" в монастирі, потім Влад збирався пограти в теніс, а далі ми хотіли зустрітися з другом. Та о 3-й ночі почалися дивні перейми. Тобто ті, які я давно відчувала раніше, десь з 20-22 тижня (безболісне закам'яніння живота), але це повторювалося регулярно, приблизно кожні 12-15 хвилин. Ось так з 3-ї ночі і до ранку мене підривало з ліжка що 15 хвилин. Між переймами намагалася спати, щоб зберегти сили. Хоча тоді ще не було певності - раптом, це не ВОНО:) Або вони зупиняться. Зрештою за сніданком зрозуміла, що вже нікуди не їду, але Влада відіслала. Бо допомагати мені ще було не треба, а сидіти і чекати, дивлячись на мене, теж безглуздо. Отже, він повернувся після тенісу годині о 2-й дня. На той час перейми вже були відчутні. Допомогало лежати на боці і масажувати куприк або спиратися руками на стіл і переминатися з ноги на ногу. Так пройшло ще кілька годин. Між масажем Влад літав по хаті, збираючи речі за списком, які тре було скласти в останній момент. Їхати зарано до пологового не хотіла, щоб більше часу провести вдома. Все ж таки рідне місце і все таке...)) Та й лікар казав викликати його, коли буде 3 перейми протягом 10 хвилин. Коротше, дочекалися, що я зрозуміла: звичним способом (таксі або швидка) до пологового просто не доїду. По-перше, боляче, не винесу наших доріг і необережної їзди. А по-друге, на деяких сильних переймах мене нудило. Який таксист повезе? Викликали товариша з машиною і він як міг обережно довіз нас разом з синім тазиком)) Після того нас ще всі в пологовому здивовано питали, що це за тазик)))

Оформилися, піднялися до пологового залу. Лікар подивився – в мене вже на той момент було розкриття 5 см (з необхідних 10). Це було обнадійливо. Один з моїх страхів був пов’язаний з тим, що а раптом розкриття не буде чи воно буде повільним і т.п. Бо в цьому випадку пологи затягуються і лікарі починають вживати саме тих засобів, яких я категорично не хотіла. Ми з самого початку домовлялися з лікарем про максимально природній перебіг пологів: без стимуляції, знеболення, проколу пузиря і т.п. Може, спрацював регулярний секс за кілька тижнів перед пологами (у спермі містяться гормони простогландини, які допомагають пом’якшити шийку і приготувати її до пологів). А може, свою роль зіграла психологічна підготовка… На курсах нам багато разів повторювали, що в жодному разі не можна на переймах напружуватися. М’язи тазового дна треба розслаблювати в цей момент, бо інакше ти дієш всупереч природі. Малюка треба випустити, а не затримувати в собі. Отже, нас залишили далі «розкриватися»)))

Влад просто молодець. Пропонував різні пози, робив масаж, бігав з тазиком і умовляв нашого малюка скоріше вилізати, а мене – не затримувати його)) З диханням можна було б краще підготуватися. Добре, хоч щось подивилася в неті перед цим. Допомагала одна техніка, якби ж ще були сили щоразу її застосовувати. Але головний принцип: чим глибше дихаєш, тим гірше себе почуваєш. Краще на один вдих робити якомога більше коротких видихів.

Отже… ще кілька годин (до речі, не було відчуття, що час тягнеться. Навпаки – він пролітав швиденько) – і лікар визначив розкриття 8-9 см. Страшенно хотілося тужитись, але ми свідомо ще деякий час перечікували в позі, що дозволяє трохи затримати просування малюка (навколішки з упором на руки або стоячи і схилившись вперед з упором на ліжко чи стіл – тоді малюк давить не так вниз на таз, бо відвисає в животі). Коли потуги вже було не спинити, природа взяла своєJ