Малыш начал шевелиться и мне вспомнились первые роды. Надеюсь, что вторые будут такими же памятными и радостными)) Вот, нашла на компе свое письмо с описанием. Выложу сюда, чтобы не потерять (на укр.)
В неділю була купа планів - купити ікону "Божа Матір помічниця у пологах" в монастирі, потім Влад збирався пограти в теніс, а далі ми хотіли зустрітися з другом. Та о 3-й ночі почалися дивні перейми. Тобто ті, які я давно відчувала раніше, десь з 20-22 тижня (безболісне закам'яніння живота), але це повторювалося регулярно, приблизно кожні 12-15 хвилин. Ось так з 3-ї ночі і до ранку мене підривало з ліжка що 15 хвилин. Між переймами намагалася спати, щоб зберегти сили. Хоча тоді ще не було певності - раптом, це не ВОНО:) Або вони зупиняться. Зрештою за сніданком зрозуміла, що вже нікуди не їду, але Влада відіслала. Бо допомагати мені ще було не треба, а сидіти і чекати, дивлячись на мене, теж безглуздо. Отже, він повернувся після тенісу годині о 2-й дня. На той час перейми вже були відчутні. Допомогало лежати на боці і масажувати куприк або спиратися руками на стіл і переминатися з ноги на ногу. Так пройшло ще кілька годин. Між масажем Влад літав по хаті, збираючи речі за списком, які тре було скласти в останній момент. Їхати зарано до пологового не хотіла, щоб більше часу провести вдома. Все ж таки рідне місце і все таке...)) Та й лікар казав викликати його, коли буде 3 перейми протягом 10 хвилин. Коротше, дочекалися, що я зрозуміла: звичним способом (таксі або швидка) до пологового просто не доїду. По-перше, боляче, не винесу наших доріг і необережної їзди. А по-друге, на деяких сильних переймах мене нудило. Який таксист повезе? Викликали товариша з машиною і він як міг обережно довіз нас разом з синім тазиком)) Після того нас ще всі в пологовому здивовано питали, що це за тазик)))
Оформилися, піднялися до пологового залу. Лікар подивився – в мене вже на
той момент було розкриття
Влад просто молодець. Пропонував різні пози, робив масаж, бігав з тазиком і умовляв нашого малюка скоріше вилізати, а мене – не затримувати його)) З диханням можна було б краще підготуватися. Добре, хоч щось подивилася в неті перед цим. Допомагала одна техніка, якби ж ще були сили щоразу її застосовувати. Але головний принцип: чим глибше дихаєш, тим гірше себе почуваєш. Краще на один вдих робити якомога більше коротких видихів.
Отже… ще кілька годин (до речі, не було відчуття, що час тягнеться. Навпаки
– він пролітав швиденько) – і лікар визначив розкриття 8-