Настала осінь. Холодом
Повіяло навкруг.
Все більш береться золотом
Зелений ліс та луг. 
Від вітру коливаються
Пожовклі дерева,
А листя з них зривається
І пісеньку співа:
— Веселі танцюристи ми,
Кружляєм в висоті,—
Листки, листочки, листики,
Червоні й золоті!
Зриваємось ми зграями
З топольок та беріз,
Злітаємо, кружляємо
І падаємо вниз.
Та вітром знов піднесені
Мчимо з височини.
Нам радісно! Нам весело!
Нам любо восени!
І піснею приваблені,
Листочки на дубках,
На вишеньках, на яблунях
Шепочуться в садках.
Хвилюються, шепочуться:
— Ой, як же нудно тут!
І нам давно вже хочеться
Звільнитися від пут.
Невже ніхто із прив язі
Не схоче нас зірвать?
Не винесе, не вивезе,
Не пустить танцювать?!
— Та ви ж іще в зеленому,-
їм каже вітерець,—
А в одязі буденному
Не можна йти в танець.
Як вдягнете убрання те,
Червоне й золоте,—
Легкі та вільні станете
І теж полетите!
Злітає листя зливою
І падає німе...
Вітрець пісні наспівує,
А сам все дужче дме!
Наталя Забіла
з коханою тіткою
перекошена я
