Вірш 1927 року, а немов про сьогодення
Максим РильськийТак, ми пролог. У вас і королі,
І шибениці, і церкви, й картини,
А ми - лиш проба першої людини,
Нас тільки вчора зліплено з землі.
Ми ще ніколи не були собою,
Не підіймали стяга на морях,
Ні по чужих невиданих краях,
Де квіти квітнуть барвою новою.
Ми без'язикі, безіменні ми -
Німа вода, холодного свічада,
Слизький туман. Ми привидів громада,
Що непомітно ходить між людьми.