Мы все хотим добра, хоч різна наша мова.

Страна стоит в огне, палає та ридає.
Народ прижат к стене та Бога він благає.
Спасти ее от зла, в дітей щоб не стріляли.
Мать разве родила, щоби брати вбивали?

Играет мир в войну, політики та влада,
а люди — за страну. Народи — проти зради.
И стонет тишина від пострілів та смерті.
Предательство, обман — країна вже роздерта.

Не надо нам войны — життя не повернути.
Мы все хотим весны та горе оминути.

Мы все хотим добра, хоч різна наша мова.
Мы — братья из вчера і ними будем знову.

© Зеленоглазая, 2014