В кожної людини мабуть є страхи, особисті страхи... Мені 26 років, я шукаю роботу про яку мрію і зароз зрозуміла, що на всі 100% творча людина! Раніше на першому місці зваження була з.п., з причини вимушенності ранного початку етапу мого працевлаштування в звязку з розлученням батькі та відсутності коштів. Тато мій не допомагав... Шукаю роботу, щоб завжді були кошти на оплату аренди квартири, перукаря, дрібнички, їжу. Боюся, бути не взмозі забезпечити себе та моїх майбутніх дітей на раз візсутності чоловіка та грошей. Боюся, що не знайду роботу. Боюся, що коли завагітнюю- мій пієлонефрит нагадуватиме про себе. Боюся, що не взмозі буду як запланувала, забезпечити маму. Боюся лишитися на одинці з собою- взагалі. Боюся розчарувань. Боюся апатії в собі.
Та дуже вірю, що матиму сили перемогти цей страх в собі, сили цти далі, навіть якщо падитиму... Вірю, хочу і буду...
Дякую.