Львов
Осінь
Ця осінь з очима кольору вишні,
Це листя, що падає золотом вниз,
Це місто, де ходить дахами Всевишній,
Цей дощ, наче осені вічний каприз...
Цей жовтень не жовтий і не зелений,
Він кольору щастя і теплих дощів.
Блукає кохання між гілками клена
І слухає осені лагідний спів.
Ця осінь чомусь загадково-печальна,
Ця осінь замріяно дивиться ввись..
В очах - нерозгадана вічная тайна
Про те, що ще збудеться, може, колись...
Ця осінь, це листя, це місто, цей дощ...
Цей жовтень з коханням заплутались в клені.
Бруківка, будинки і гамір всіх площ
Співають цій осені гімни шалені.
Ця осінь з очима кольору смутку
Так довго не хоче тепло відпускати,
Кидає під ноги ніжності жмутки
І мріє про те, що ще буде кохати...
Людмила Пуляєва
Це листя, що падає золотом вниз,
Це місто, де ходить дахами Всевишній,
Цей дощ, наче осені вічний каприз...
Цей жовтень не жовтий і не зелений,
Він кольору щастя і теплих дощів.
Блукає кохання між гілками клена
І слухає осені лагідний спів.
Ця осінь чомусь загадково-печальна,
Ця осінь замріяно дивиться ввись..
В очах - нерозгадана вічная тайна
Про те, що ще збудеться, може, колись...
Ця осінь, це листя, це місто, цей дощ...
Цей жовтень з коханням заплутались в клені.
Бруківка, будинки і гамір всіх площ
Співають цій осені гімни шалені.
Ця осінь з очима кольору смутку
Так довго не хоче тепло відпускати,
Кидає під ноги ніжності жмутки
І мріє про те, що ще буде кохати...
Людмила Пуляєва