Мені дуже важко ,він просто не бере телефон.Вже 3 дні. Я розуміла що це йому не потрібно,але я надіялась що він хоч якийсь час буде зі мною,хоч доки я буду вагітна.Взагаліто може це й на краще,потім мені було б набагато важче з цим миритись.Але зараз...в мене постійно поганий настрій,я постійно плачу,в мене погані думки.
Чому його вчинки керують моїм настроєм?Я сама не можу зрозуміти..коли в нас все добре я дуже радію цій дитині,але коли приходять от такі моменти,коли я розумію що добре точно нічого не буде і що все з його сторони вимушене..блеф..і то навіть не майстерний,тоді я боюсь цієї вагітності ,цієї дитини..Я не хочу залежати від його відношення до мене,якщо вже мені вистажило глузду завагітніти від нього,то треба вже ж якось справлятись з ситуацією.
Дуже бісить чути від знайомих : " А я ж тобі казала"Ніби це мені допоможе,чи чимось підтримає.В мене немає з ким навіть сісти просто поговорити і поплакати,щоб хтось обійняв,втер сльози і сказав слова підтримки.І ще я не можу сказати близьким...я знаю що вони вже догадались,але як мені про це сказати?Вони всі так гарно до мене відносяться,вони терплять всі мої псіхи,вони дивляться за Тьомкою коли я на роботі і тут таке розочірованіє. І я точно знаю,якби я поговорила з ними раніше,вони б настояли на аборті..а його зробити я просто не можу...це ж ніби вирвати кусочок себе,кусочок свого серця.. і потім коли бачиш діток,різних,ти думаєш: " О таким міг бути він..таку курточку чи каляску могла я купити для неї" І це просто роздирає на частини. І таке пробачити собі просто не можливо
Аналізи,гроші,гроші і ще раз гроші.А що робити коли їх нема? На 10 листопада мені потрібно 350 грн і ще треба зробити УЗІ нирок. А 8 листопада в Тьомки імініни. Нівіть по скромних підрахунках мені потрібно 1500 грн на день народження.В наявності в мене 900 грн. І залишати Тьому без дня народження і без подарунків бо мама зробила купу помилок я не можу...
Якби ж я знала тиждень назад що він мене покине,я б не йшла вставати на облік в міський роддом,а б пішла б в свій,районний.Тепер я заплатила 400 грн щоб встати на облік і маю за місяць листопал заплатити ще 1500 грн....В районому було б все безкоштовно,ну на крайняк якісь 100 грн. А так я ж розраховувала о він буде зі мною,що він буде допомагати...і спочатку він трішки допомагав і робив вигляд що йому це все важливо...а потім просто тупо все......просто ігнор,ні пояснень,ні чого. Накречав що не має діло з ким він проводить час,коли я запитала де він і сказав "Допобачення" і після того просто не бере телефон.
Ще одна моя подружка каже що ми помиримось.Але я не впевнена що я хочу цього,Все більше і більше до мене приходить розуміння того що йому не потріна ні я ні дитина.Він був зі мною просто щоб не бути одному.
Незнаю чим я гірша за інших,чому когось люблять ,цінують,переживають...а в мене,та мене напевно впринципі любив тільки Льоша,і то я просто була такою свпишкою в його житті,а йому просто потрібен був хтось після тієї аварії...а тут я,і завагітніла від нього,і родила йому сина.....але все зайшло в тупик,може мені хотілолсь чогось більшого,може він не міг мені дати все те що я хотіла,напевно в нашому розлученні на 90 % виновата я .....якби повернути час назад я б не розлучалась з ним.Ну але тепер вже точно нічого не зміниш,надто багато часу пройшло,та й не потрібна я буду йому вагіною від іншого
