Я упевнена, що багато хто потрапляв в ситуації, що примушують задуматися про те, якими правами володіють дитина і батьки в медичних установах. І не отримували на такі запитання відповідей ні від медичного персоналу, ні з інформаційних стендів на території лікувальної установи. Незнання пацієнтом своїх прав веде до порушення медиками чинного законодавства, що безпосередньо може відбитися на здоров'ї пацієнта.
Права людини - це невід'ємні, невідчужувані права кожної людини, властиві їй просто тому, що вона народжена людиною. Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я, не складають виключення і діти. Згідно Сімейному кодексу України, дитиною вважається особа, що не досягла повноліття, - тобто 18-ліття. (Стаття 6)
До 15 років дитина реалізує свої права через законних представників, з 15 і до 18 років - самостійно, з відома законних представників. На мій погляд, права дітей-пацієнтів у чинному законодавстві України розкриті не достатньо широко.
Найповніше в чинному законодавстві України права пацієнтів відображені в законі "Основи законодавства України про охорону здоров'я", відповідно до якої пацієнт має право:
на етичне і гуманне відношення до себе;
вимагати заміни лікаря. (Стаття 34)
Кожен пацієнт має право вільного вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. Кожен пацієнт має право, якщо це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якій державній лікувально-профілактичній установі на власний вибір, якщо ця установа має можливість забезпечити відповідне лікування. (Стаття 38)
Лікар зобов'язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, зокрема ризики для життя і здоров'я. При лікуванні дитини лікар зобов'язаний надати повну інформацію її батькам або опікунам, отримати їх згоду на застосування того або іншого методу лікування або лікарського засобу. Пацієнт має право знайомитися з історією своєї хвороби й іншими документами, які можуть послужити для подальшого лікування. У особливих випадках, коли повна інформація може заподіяти шкоду здоров'ю пацієнта, лікар може її обмежити. У цьому випадку він інформує членів сім'ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. (Стаття 39)
Медичні працівники й інші особи, яким у зв'язку з виконання професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і їх результати, інтимну і сімейну сторону життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, окрім передбачених законодавчими актами випадків. (Стаття 40) При використанні інформації, складової лікарської таємниці, в учбовому процесі, науково-дослідній роботі, зокрема у випадках її публікації в спеціальній літературі повинна бути забезпечена анонімність пацієнта. (Стаття 40)
На період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому порядку виплат із соціального страхування. (Стаття 41)
Згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики і лікування. Якщо останній не досяг п'ятнадцятирічного віку, медичне втручання можливе з відома батьків або інших законних представників пацієнта. Дітям у віці від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років таке втручання проводиться з їх згоди і згоди їх батьків або інших законних представників.
У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це в органи опіки. (Стаття 43) Згідно міжнародному законодавству всі пацієнти мають наступні права при наданні медичної допомоги:
на гідність і повагу;
на самовизначення;
на збереження фізичної і психічної цілісності і недоторканності;
на свободу вибору;
на інформацію;
на інформовану згоду;
запрошувати думку іншого лікаря на будь-якій стадії лікування;
на конфіденційність;
на якісну медичну допомогу;
на медико-соціальну освіту;
на релігійну допомогу і сприяння.
Для лікування дітей з відома їх батьків або опікунів лікар може застосовувати нові науково обґрунтовані, але ще не допущені до загального застосування методи діагностики, профілактики, лікування або ж лікувальні засоби. Стосовно осіб у віці від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років застосування таких методів і засобів проводиться з їх згоди і згоди їх батьків або інших законних представників. (Стаття 44)
Згідно міжнародного законодавства всі пацієнти мають наступні права при наданні медичної допомоги:
на повагу;
на самовизначення;
на збереження фізичної і психічної цілісності і недоторканності;
на свободу вибору;
на інформацію;
на інформовану згоду;
просити іншого лікаря висловити думку з приводу хвороби та лікування на будь-якій стадії лікування;
на конфіденційність;
на якісну медичну допомогу;
на медико-соціальну освіту;
на релігійну допомогу і сприяння.
Євгенія Соловйова
Обухов