Ніяк не прийду до тями.
А кажуть, що сни пусті -
Сьогодні наснилась мама,…
Реальна, як у житті.
Прийшла й біля мене сіла,
Немов не було біди...
Сивенька така і біла,
Усміхнена, як завжди.
Сказала: "Синулю, здрастуй,
Єдине дитя моє,
Яке ж то велике щастя,
Що ти в мене в світі є..."
І ніби штовхнули в спину -
Я впав до її колін.
І плакав, немов дитина,
Її неслухняний син...
"Матусю, я ждав на Тебе,
І ось повернулась Ти...
Нічого мені не треба,
Ти тільки мене прости!
За час, що летить щомиті
За тугу в очах твоїх.
Прости, що Тебе на світі
Не втримав, і не вберіг..."
Одвічна житейська драма,
Гірке відчуття вини...
Відходять у вічність мами,
Сумують за ними сини...
"Все добре у мене, мамо.
Ти - з ангелами угорі...
А тут - за своїми синами
Ридають тепер матері.
Ці хлопці сплатили кров'ю,
За волю і рідний край.
Матусю, зігрій їх любов'ю,
Коли вони прийдуть в Рай.
А я задивлятимусь в небо
Шукатиму ваші сліди...
Я, мамо, живу. Без Тебе.
Та знаю, що поруч
Ти...
Анатолій Матвійчук
