Сьогодні наша країна святкує 200-річчя Т. Г. Шевченка.
Зранку, снідаючи, я з чоловіком вирішили згадати ліричну поезію Шевченка, принаймні ту що в школі вчили, трохи память напрягти. Чоловік згадав уривок з поеми "Причина", я підхватила, діти сидять слухають. Молодший із близнюнів повторив перших чотири рядочки, хоч і ламано, не всі слова правильно вимовляючи, це ж складний вірш, ми його не вчили, просто взяв і повторив. Ми зробили собі висновок, можливо, не треба дітей вчити, вони самі навчаться, головне - приклад показати. У нас зявилась ідея - хоч іноді влаштовувати літературні вечори для сімї, для дорослих корисно і на дітей позитивно впливатимуть такі речі.
Ось і уривок:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.