"Людям властиво все відкладати на пізніше, мотивуючи це тим, що на носі чигає купа нагальних справ, що є термінова роота.ю яку хоч лусни, слід виконати вчасно, що необхідно піклуватися про кар`єру, бігти туди-то, робити те-то, не спати ночами, писати, звітувати. При цьому ніхзто не скаржиться на дефіцит блискучих ідей у голові, у кожного є в запасі ціле сонмище чудових задумів стосовно того, як краще реалізувати себе, і ще більше планів, куди можна було б поїхати подорожувати чи відпочити, але все це потім, через тиждень, через місяць, наступного року, от-от, тільки б докінчити проект, або заробити більше грошей, або дочекатися підвищення, зате потім... Але уявіть: одного дня ви прокидаєтеся діловим і націленим на майбутнє, з непохитною рішучістю назавжди покінчити з "потім", зиркаєте у дзеркало і - опа! - виявляється, вам уже під сімдесят.ю і ось тут у голову, наче товстий огидний хробак, потихеньку вгризається болюча думка, що повноцінного життя так і не було, що увесь час воно ховалося десь там, за ширмою непробивного "потім", і що за всі ці роки вам так і не стало наснаги зазирнути за ширму і спробувати на смак, помацати, яке воно, те справжнє життя."
Максим Кідрук "Мексиканські хроніки"
P.S. задумайтесь, а что вы откладываете на потом?
