Філософія проти ночі

Так,  ми  пролог.  У  вас  і  королі,
І  шибениці,  і  церкви,  й  картини,
А  ми  -  лиш  проба  першої  людини,
Нас  тільки  вчора  зліплено  з  землі.

Ми  ще  ніколи  не  були  собою,
Не  підіймали  стяга  на  морях,
Ні  по  чужих  невиданих  краях,
Де  квіти  квітнуть  барвою  новою.

Ми  без'язикі,  безіменні  ми  -
Німа  вода,  холодного  свічада,
Слизький  туман.  Ми  привидів  громада,
Що  непомітно  ходить  між  людьми.