- Осип, кажуть, ви одружили?
- Так, так. Дівка молода, робоча. Руська, правда, ну так це дрібниця! Спільну мову знайдемо.
- А як вашу дружину звати?
- Та це ... як його? Аннка, здається ... Вже й не пам'ятаю.
- Як так?
- Старість не в радість. Мені ж уже нині п'ятдесят стукне. Ви вже не осуджуйте за склероз.
- І ще одна вопролс, Осип ...
- Валяй!
- Як же ви одружили-то в п'ятдесят років та на молоденький?
- Так це моя особиста справа. Ти журналістішко роток попрікрой. А то я і в пику можу дати, на вік не подивлюся.
- Ну Осип, від преси приховувати не добре.
- Не скажу.
- М-м-м, ну ладно. Ответьте тоді на останнє запитання. Де ви з вашою дружиною познаки ..
- Ось журналюга проклята!
Дальше интервью прервано...
