Украина - страница 174

Я люблю свою батьківщину!Ніщо не зможе цього змінити.

Я пишаюся тим,что я українка!Хто б і що не говорив про мою країну.він не в змозі змусити мене зректися свого коріння чи розлюбити цю країну.

Це моя земля,моя держава і моє життя!

Мене все влаштовує)Більше того,я безмежно рада жити під жовто-блакитним прапором,і читати в паспорті-українка)

Дівчата може вже досить сперечатися і намагатися довести не правоту один одного?)

Кожен має право на вибір і на власну думку)

Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».

НI, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

  Я зустрiчався з вами в днi суворi,
  Коли вогнiв червонi язики
  Сягали вiд землi пiд самi зорi
  I роздирали небо лiтаки.

  Тодi вас люди називали псами,
  Бо ви лизали нiмцям постоли,
  Кричали "хайль" охриплими басами
  I "Ще не вмерла:" голосно ревли.

  Де ви iшли - там пустка i руїна,
  I трупи не вмiщалися до ям, -
  Плювала кров'ю "ненька Україна"
  У морди вам i вашим хазяям.

  Ви пропили б уже її, небогу,
  Розпродали б i нас по всiй землi,
  Коли б тодi Вкраїнi на пiдмогу
  Зi сходу не вернулись "москалi".

  Тепер ви знов, позв'язувавши костi,
  Торгуєте i оптом, i вроздрiб,
  Нових катiв припрошуєте в гостi
  На українське сало i на хлiб.

  Ви будете тинятись по чужинах,
  Аж доки дiдько всiх не забере,
  Бо знайте - ще не вмерла Україна
  I не умре!

Василь Симоненко