Не треба слів...
Зараз Україна переживає чорні сторінки своєї історії. Ми ступили на стежку прямої війни. Вже завтра вона може постукати у двері кожного із нас. Війна вже забрала багато життів наших співвітчизників, і продовжує кривавою рукою руйнувати долі дітей нашої землі.
Ми не знаємо, коли це скінчиться. Та ми мусимо вірити, що незабаром ми прокинемося під мирним небом. І прокинемося не іноземцями на своїй території. Чи, бодай, прокинемося взагалі.
Ми повинні розуміти: слова співчуття чи гнівні вигуки зараз нічого не варті. Це лиш пусті звуки людьської беспомічності. Тож давайте з гідністю зустрічати будь-які випробування, що випали на долю нашому народу.
Колись злий коршун напав на голуба, якого заради миру в Україні випустив Папа Римський. Але голуб врешті вирвався з його лап і вижив. Це вірний знак того, що ми вистоїмо.
Закликаємо всіх дійсно небайдужих про себе помолитися за кожне життя кожної людини, яке пало жертвою чужих ігор. Та мовчки віддати шану тим, хто вже ніколи не прокинеться.
