Прекрасне у моєму житті
«Життя! В ньому стільки переконуючої сили і повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість» - писав А. Любченко. На мою думку, цей вислів є досить влучним. Життя – ніби фільм з надзвичайно захопливим сюжетом, але героями є ми! Яке воно багатогранне, наповнене з усіх сторін… Просто неможливо бути байдужими спостерігачами – у кожній сцені так і кортить взяти участь!
Життя – чудове, навіть якщо в ньому є проблеми та біди, невдачі та розчарування. Це все контрастує з радістю, щирістю, любов»ю та перемогами. Без поганого ми б не знали, що таке «добре». Я можу бачити блакитне небо, зелену траву, яскраві сонячні промінчики та не менш яскраві посмішки близьких, можу слухати чарівний спів пташок та неймовірний шум води, можу бігати по розпеченому піску босоніж влітку та захопливо гратися в сніжки зимою, наче мала дитина. Хіба це – не щастя? Люди так швидко бігають лабіринтами долі, що не помічають дрібниць навколо, а дарма – живемо лише один раз! Багато хто не має повноцінного життя, не знає, що таке колір, звук, рух, але хапаються за життя, як потопаючий за соломинку, цінуючи кожну секунду, хай навіть вона неприємна чи складна! То чому цілком здорові, забезпечені люди так незадоволені життям, так жаліються на нього? Нам необхідно вчитися любити та цінувати життя, вчитися жити! Жити, насолоджуючись. Ми не маємо права опускати руки! Світ з»являється під нашими поглядами. Якщо змінюємо думку зі сумної на веселу, то й світ аналогічно змінюється! І чим більше людей підтримують наше ставлення до життя, тим більше ми віримо, що воно й справді таке, хоча це – лише наш погляд на нього. Чим більше ми жаліємося на життя, тим гіршим робимо його, самі не знаючи про це. Зробити життя дійсно повним переконуючої сили легко: головне – вірити! Ми – вільні художники, які перетворюють великий чистий аркуш паперу на різнобарвні картини. В когось яскраві, в когось – похмурі, а хтось так і залишається з чистим аркушем, не маючи змоги побачити та використати тих безмежних, щиро подарованих долею можливостей…
Прикладом з літератури може слугувати образ Євгенія Рафаловича з повісті «Перехресні стежки» Івана Франка. Цей чоловік не лише любив власне життя, а й іншим змогу давав відчути те ж саме. Він показував, що дійсно не все так погано, як може здатися на перший погляд, що є заради чого жити, що є добро на цьому світі, і не лише в казках трапляються дива!
Як приклад з історії хочу навести Анну Франк. Це – маленька єврейська дівчинка, яку разом з сім»єю розстріляли під час Холокосту. Під час війни вона вела щоденник, описуючи всі жахи навколишнього світу та власні емоції, переживання. Яким яскравим та цікавим сприймала ця дитина життя, при тому, що в ті часи воно було дійсно жахливим! Як хотіла вона жити, як мріяла!!! Анна любила життя, боролася за нього та вірила, що все зміниться… До кінця війни вона не дожила всього лиш місяць…
Висновком може слугувати наступна фраза: життя надто коротке, не можна витрачати його на безпідставний сум! Життя – це скарб, до того ж, даний лише один раз! Цінуйте його, любіть та бережіть!
АННА