optimizm

Якісь ці дні були нервові. Мене все нервує. Особливо той соцзабез і що я нічого так і не можу взнати. які справки здавати туда, чи треба трудову книгу і т.п. Постійно плакати хочеться, на всіх ображаюсь. Чоловіка уже дістала.

Короче, поставили мене аж на 23 листопада в чергу соцзабез. Я зла і не хочу про те думати.

З мамою хоч зїздили в Метро. купили мені піжамку рожеву з гудзиками, щоб уже для годування підходила. ще по плану купити прасувальну дошку і сушарку для білизни. Ну і шафу дитячу зробити на замовлення і ліжечко купити. І нам диван розкладний. і вікно те заробити нарешті. короче, купу всього треба. були б гроші. і це мене злить. Потім буде все по шуріку і буде куплятись те, що не я вибрала. (((((((((((((((((((((

Мужу те все по-барабану. бо для нього то неважливо.

На вагах: 61,1кг

В мене такий прікол, я уже не вписуюсь в двері з животом)) знаєте, як то буває розраховуєш на одне, а то інші габарити))) вчора коханого стригла і постійно билась об нього животом))добре, шо він мягенький) короче потім дивлюсь, а живіт весь в його волосках. Колись стригла без таких послєдствій))прийшлось кофту міняти.

сьогодні на вагах 60,8кг, якось непонятно.... чого це ... де 600г?!

завтра буду переважуватись

ще 8 тижнів :)