Склонилась ночью мама над кроваткой
И тихо шепчет Крошечке своей:
«Ты только не болей, мой Зайчик сладкий,
Прошу тебя, ты только не болей…»
Когда болезнь к ребёнку подступает,
Рыдает материнская душа.
И мама до утра не засыпает,
К щеке прижав ладошку малыша…
Когда блестят глаза не от веселья,
Когда температурит сын иль дочь,
То сердце мамы плачет от бессилья,
Пытаясь все болезни превозмочь…
Укутав нежно Счастье в одеяло,
Прижав своё Сокровище к груди,
Она без перерыва повторяла:
«Уйди, болезнь, от сына прочь уйди!»
И ни одно лекарство так не лечит,
Как мамина забота и тепло…
Любовь - ребёнка счастьем обеспечит,
Отгонит все недуги, беды, зло…
Для матери важней всего на свете
Здоровье, счастье собственных детей.
И точно так же маму любят дети,
Взрослее став, заботятся о ней…
Прошли года…В кровати мать больная,
Ей шепчут двое взрослых сыновей:
«Ты только не болей, моя родная,
Прошу тебя, ты только не болей…»

Украла у одной из девочек на бб,не смогла пройти мимо и решила сохранить это у себя(((.

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам'янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.


Матусю схаменись! Я ще не бачив сонця!
Не чув пташок і квітів не збирав!
Я не сидів у дощ біля віконця
І ручками тебе не обіймав!

Гадаєш, я нічого не відчую?
Бо я маленький згусточок в тобі?
Якби ж ти тільки знала - я все чую!
Я так боюсь! Куди ж втекти мені?

Хтось скаже, що на все є Божа воля,
Що має бути - те не омине.
Невже така сумна у мене доля,
Що люблю ту, яка за мить уб'є мене ?

Можливо, мною будеш ти пишатись,
Бо я важливе зроблю відкриття!
Рідненька, ти почала вже вагатись?
На ниточці висить моє життя!

А може, буду просто добрим сином
Й на старості подам тобі води.
Якби я міг, то став би на коліна:
"Матусю, не роби мені біди!"

Адже у тебе стільки сили й волі,
І ласки, і кохання, і тепла.
Як добре нам було б удвох!!!
Доволі! Розмріявся!
А ти ще ж рішення не прийняла…

Лиш ти одна, мабуть, сьогодні знаєш
Народжусь я, чи піду в забуття.
А я тремчу, чекаю… і благаю:
"МАТУСЮ, ЗБЕРЕЖИ МОЄ ЖИТТЯ!"

храни Господь эти маленькие души.И прости мне мой грех.