Великдень-традиції нашого народу

Що маємо-не цінуємо, що втрачаємо-не жалкуємо.

Український народ багатий традиціями. І наше завдання-пам"ятати, шанувати і передавати майбутнім поколінням.

Пасхальна ніч в українських народних традиціях

У ніч перед Великоднем парубки розводили вогонь і стежили, щоб він горів усю ніч, світив янголам-хранителям, які зараз над землею низько літають і за порядком наглядають. Вогонь палили не тільки надворі — у кожному домі родина запалювала символічну свічку й підтримувала вогонь до самого ранку.

У деяких регіонах України в ніч перед святом не можна спати, це правило стосується навіть дітей і літніх людей. Вважається, що коли людина засне, у її сон може проникнути нечиста сила . У крайньому разі дозволяється куняти, але не в ліжку — ліжко навіть розстеляти не можна! Обов'язково треба попросити цієї ночі прощення в померлих родичів, пригадати їх добрим словом. 

Священики цього дня одягають світлий церковний одяг замість повсякденного темного. До початку утрені священики, відповідно до стародавніх традицій, обкурюють церкву фіміамом. Це на знак ушанування благодаті, що люди отримали через Христове Воскресіння.

Після богослужіння із церкви виносять хоругви, хрест. За тим усі покидають церкву слідом за священиком. Важливо, щоб у церкві ніхто в цей час не залишився, тому церковний сторож уважно перевіряє, чи всі вийшли, а потім ретельно замикає двері та стає біля них — охороняти, щоб відьми до церковного замка не доторкнулися.

Потаємні бажання, загадані під час великоднього богослужіння, мають магічну силу, як і майже все, що пов'язане із цим чудовим святом. У відповідь на священикове «Христос воскресе!» треба не відповідати «Воістину воскресе!», а загадати заповітне бажання — і воно обов'язково здійсниться.

Вітати одне одного — христосуватися — люди починають одразу після великоднього богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками. Приклад подають священики, які правлять службу (зазвичай великодню службу править не один, а кілька священиків).

Одразу після служби в церкві добрий господар не поспішає за святковий стіл, а спочатку обходить своє господарство, пересвідчується, що все в порядку, посипає свяченою сіллю, відганяючи в такий спосіб нечисту силу, вітається з худобою. Звичай велить пригостити худобу та бджіл святою їжею — кожному дати по маленькому шматочку свяченої паски.

І тільки після всіх цих дій господар заходить до хати, де в цей момент дбайлива господиня подає на стіл святковий обід. Перед тим як сісти до столу й узятися до смачного обіду, уся родина урочисто вмивається в мисці з водою, у яку покладено три крашанки червоного кольору. Народна традиція велить першою вмитися дівчині на порі, потім — синам, потім — матері, а наостанку вмивається сам господар.

Уживати алкогольні напої протягом цього періоду вкрай небажано. Старі люди говорять, що п'яницю Бог покарає — і буде людина ходити весь наступний рік наче вві сні або во хмелю.

Прийнято в цей день поминати померлих родичів або тих, про кого невідомо зараз нічого. Якщо родина все ще очікує зниклих членів, то слід заховати в сухому теплому місці шматок великодньої паски й три крашанки. Усе це треба прикрити висохлою материнкою, яка є символом вічної надії.

Після великоднього обіду люди йдуть на цвинтар — привітати померлих родичів зі Світлим Воскресінням Господнім, залишають на могилах родичів і друзів паски та крашанки, щоб діти забирали та поминали.

У деяких регіонах України зберігається звичай обливатися водою у великодній понеділок, він так і називається — обливальний понеділок. Здебільшого дістається дівчатам, оскільки хлопці в цей день не тільки дотримуються народних традицій обливання водою, а й користуються нагодою в такий спосіб позалицятися. Корені цієї «обливальної традиції» — у вірі в очисну силу води.

Третій день Великодня — день проводжання свята. Молодіжні громади збиралися на танці, ігри й розваги. Від цього дня починається так звана «вулиця» (своєрідні молодіжні вечорниці на вулиці, просто неба). Триває «вулиця» аж до 14 вересня. «Вулиця» передбачає веселе проводження часу: музику, співи, танці тощо. Завдяки цьому звичаю зберігалися народні традиції, позитивні дружні стосунки. Зараз цієї традиції вже майже не дотримуються, молодь обирає дещо інші розваги. 

Традиціїї, що я пам"ятаю.

Вербна неділя. В цей день ми з бабусею обов"язково йшли в церкву, де була служба і після літургії повертались з вербою. Били злегка по колінах і ногах  і говорили:"Не я б"ю, верба б"є, за тиждень-Великдень. Уже недалечко-червоне яєчко". 

З понеділка починався Страстний тиждень. У мене вдома дорослі завжди постились, діти-після 16 вирішували самі. З 14 могли притримуватись пісних днів. Телевізор, пісні заборонялись.

Чистий четвер-в чистий четвер прибирались хата, подвір"я, сад, прались усі штори, тюлв, рушники. Вранці, до сходу сонця мама будили всіх помитись. Вечером ішли на службу. Де читалось 12 Євангелій і додому йшли із страстною свічкою. Основна задача-донести її запаленою до самої хати. Наша хата була на горі, а церква-в долині. Це був неймовірний квест-донеси палаючу свічку додому.

Також в четвер могли робити писанкиабо крашанки.

В багатьох родинах в четвер ввечері останній раз вечеряли і їли наступного разу лише після Великоднього богослужіння-коли розговлялись. 

В п"ятницю Плащаниця. Це день скорботи.

В п"ятницю мама завжди пекла паски.

В субботу також робили крашанки та  доробляли недороблені справи. І ввечері йшли на богослужіння. Я з 6 років ходила кожного року.

Ну а про саме святкування я написала. У нас були і вогнища біля церкви, і обливання в понеділок. Інколи прямо в ліжку. 

Неділя, понеділок, вівторок-три дні Пасхи у нас були святкові, тобто нічого робити не можна було-вишивати, різати, шити, крім повсякденної роботи.

А які у вас збереглися традиції?