**********************

запровадження пов’язане з активною
діяльністю Європарламенту, що в контексті імплементації Єдиного Європейського Акта
змінив свій внутрішній регламент і передбачив можливість ухвалення щорічної програми
підготовки та ухвалення нормативно-правових актів Комісією ЄС. У березні 1988 р. обидва
органи вперше досягли порозуміння щодо такої річної програми. У ній було вміщено
інформацію про ініціативи та пропозиції щодо ухвалення нових нормативно-правових актів,
що їх Комісія ЄС планувала винести на обговорення Європарламентом протягом наступного
року. Крім того, наводилася низка повідомлень про заходи в певних галузях політики, які Комісія планувала оприлюднити наступного року. Згодом такі збірки повідомлень отримали
назву зелених та білих книг. За традицією, що склалася в процесі видання таких актів,
Комісія ЄС не тільки подає в них перелік запланованих до ухвалення документів, а й
зазначає точні дати їх публікації. Програма виноситься на обговорення Європарламентом на
початку кожного року. Європарламент обговорює та ухвалює резолюцію, що висловлює
ставлення до поданого документа. Ця резолюція має особливе значення, оскільки її
негативний зміст є попереднім етапом висловлення вотуму недовіри Комісії ЄС [8].
Повідомлення Комісії покликані раціоналізувати процедуру ухвалення актів у рамках
Євросоюзу, зробити її простішою й відкритішою. Коли набирається велика кількість
повідомлень з одного питання, Комісія кодифікує їх у Зелену книгу, а напередодні ухвалення
нормативно-правових актів на їх підставі видає остаточний варіант - Білу книгу.
Юридичний аналіз білих та зелених книг породжує неоднозначність у тлумаченні цих
актів. З одного боку, вони мають рекомендаційний характер, проте вони можуть
породжувати обов’язкові юридичні наслідки в певних прямо передбачених випадках.
Включення до них положень обов’язкових для виконання актів або посилань на них визначає
особливу роль цих документів у регулюванні інтеграційних процесів. За необхідності
допускається їх оспорювання в Суді Євросоюзу.