Войти
Karpatka
Львов, Украина
На сайте с 21.02.2012, последнее посещение — 10 лет назад
Добавить заметку
42
записи
29
друзей
0
подписчиков
Категории
За всё время
Львов
Вербна неділя

На Вербну неділю в церкві посвячують гілочки верби,на згадку про в"їзд Ісуса в Єрусалим на осляті. Я виросла в Карпатах , а там вербу називають "Шуткою", а у Львові -"Баська".Т о Ми сьогодні ходили святити Шутку (до слова "Баська" Я ще певно купу років буду звикати.)

В церкві дівчата сім-вісім років в захваті від нашої донечки взяли Її в свою "тусовку" і пильнують всю Службу Божу, а синочок в Тата в ергорюкзачку, то Я маю годину Святого спокою!!!!

Коли дала донечці гілочки верби, то Мала була в захваті і вирішила, що то такий Собі маленький віник і одразу почала замітати церковне подвір"я ну і шо на то скажеш - Господиня росте Мені з чоловіком на поміч.

Є щось дуже гарного в традиціях, щось такого неповторного,що повертає Тебе в дитинство,що змушує калатати серце,навіваючи спогади.

Хочу в Карпати, побачити свої гори, походити босими ногами по росі, потриндіти з колєжанками

і смакувати добру Мамину Паску, смачну домашню ковбаску....

Львов
Потрібна допомога і максимальний репост !!!

Привіт. Якщо маєте бажання і можливість допомогти чи поширити інформацію.
Друзі! Потрібна допомога і максимальний оперативний репост!
Мій однокласник пішов добровольцем в нацгвардію і перебуває на службі у Луганській області. Для ефективної боротьби дуже треба ТЕПЛОВІЗОР. Орієнтовна вартість - 51 000 грн http://hunterstore.com.ua/p37838711-teplovizor-pulsar-quantum.html . Оперативно збираємо кошти, щоб у найближчі дні йому передати. Хто зараз має можливість і бажання допомогти нашим героям - відгукнітся. Допомога піде безпосередньо хлопцям в руки. Дякую!

Картка Приватбанку 5168 7572 6103 3395 Брусак Михайло Ростиславович

Картка нова і поки не обслуговується в автоматах поповнення, але через касу і приват24 все ок.

Мене просила поширити інформацію моя товаришка і кума , якій довіряю на 100 %

Львов
"Дитину неможливо вкласти спати!" Погляд психолога

Коли мова йде про немовля, причини поганого засинання батьки знаходять швидко самі або просто списують на " животик", "зубки" та " на погоду реагує". А от коли вкладання спати 4 річну дитину перетворює вечір у поле бою, варто таки пошукати проблему і усунути її.
Звичайно, спочатку є сенс переконатись, що проблема немедична. Це питання вирішується фахівцями, і у цій статті ми його не розглядатимо. Якщо ж з боку організму зауважень немає, тоді варто перевірити наступні показники:
1) тривалість сну за добу та її відповідність нормам. Відповідає?
[цензура]Дитина, наприклад, може спати забагато вдень і не встигає втомитись на вечір. Звичайно, тоді необхідно поступово і систематично зменшувати кількість годин сну.
2) режим чи його відсутність. Чи зформована в дитини звичка вкладатись в один і той самий час? Чи дитина лягає тоді, коли зручно батькам і тому це відбувається у різний час? Якщо ж ми за природність, тоді не має виникати такого питання, коли дитині лягати спати. Коли ій захочеться, ні?
3) чи існує ритуал вкладання? Чи є певна послідовність дій, яку дитина впізнає і яка передує вкладанню спати?[цензура]
Відповіді "ні" на будь-яке з цих питань, є підказкою для вас - як вирішувати проблему, що пропрацювати.
Але існує ще декілька причин, які заважають дитині спокійно йти до ліжка. [цензура]
Зокрема, дитина може бути перезбудженою. Ввечері тато вертається додому і може побігати із сином, жартома побитись подушками чи влаштувати змагання. Як результат, маємо щасливу дитину з рівнем адреналіну, достатнім для ще одного дня. Де ж тут будеш засинати?[цензура]
До речі, через цікаві активні заняття дитина разом з вами не помічає сигналів організму, що пора спати. А наступні сигнали (з бажанням спати) з' являться не раніше, ніж за годину...
Наступна можлива причина - дитина не здатна ще усвідомлювати користь і необхідність сну. Для неї це час, який витрачається безглуздо. Тому вона до останнього бавиться і мріє про ранок із іграшками. А якщо ранком чекає прискорене незадоволеною мамою вбирання та дорога до садка? Чим ж себе тоді втішати?[цензура]
Ще одна причина не вкладатись спати - вимога від батьків уваги. Адже от вони, любі. Мама просить, тато свариться, обидвоє поруч, повністю зконцентровані на мені. Який сенс мені їх відпускати від себе? Порада: проаналізуйте день дитини. Чи раптом це не єдиний час, коли ви дивитесь на неї? ( розмови, коли дитина за спиною миючої посуд мами, не рахуються).
Іноді причина захована у проблемах сімейних. Тато і мама мають купу претензій один до одного. Часу на розмову немає. Але ж це не критично, при дитині ми нормально спілкуємось. А дитина - чутлива ( іноді зверхчутлива) істота. І вона не розуміє, що відбувається, але відчуває напругу. І нервує. А кому вдається заснути, коли нервуєш?
А ще дитина в певні періоди життя потребує самоствердження і перевіряє межі дозволенного. Спати чи не спати [цензура]вона також намагається узяти під контроль. І якщо вкладання "затягується", на ваш погляд, отже це ій вдається.[цензура]
А ще батьки так чекають часу, коли дитина ляже спати, обговорюють це в її присутності, і дитина розуміє, що найцікавіше тільки зараз почнеться. Головне не заснути і дочекатись.
Це причини, які лежать " на поверхні". Над кожною можна працювати і тоді проблем із вкладанням буде менше. І найцікавіше, що інших проблем теж. Адже якщо ви навчитесь твердо попереджувати малюка, що він має [цензура]можливість ще трошки поскладати конструктор, а далі він йде митись, одягати піжамку і чекає у ліжечку на вечірню казку, то ця твердість стане у нагоді в інших діалогах із дитиною.[цензура]
Якщо ви зрозумієте, що з дитиною потрібно більше спілкуватись до вкладання, а не під час, то зменшиться також інша "нечемність".
Якщо ви будете дозволяти дитині щось вирішувати, потреба у доведенні " хто головний" буде частково задоволеною і проявлятиметься не так яскраво.
Міркуйте, аналізуйте, пробуйте, і ви обов' язково знайдете спосіб навчити дитину лягати спати.

Автор статті  психолог - казкарка п.Олена телефон - 066 234 9182.

2
ЛИСТ ГАБРІЕЛЯ ГАРСІЇ МАРКЕСА
ПЕРЕДСМЕРТНИЙ ЛИСТ ГАБРІЕЛЯ ГАРСІЇ МАРКЕСА
Якби на одну мить Бог забув, що я всього лише ганчіркова маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно б думав, що говорю. Я б цінував речі, не за те, скільки вони коштують, але за те, скільки вони значать. Я б спав менше, більше б мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми закриваємо очі, ми втрачаємо шістдесят секунд світла. Я б йшов, доки всі інші стоять, не спав, доки інші сплять. Я б слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудовим смаком шоколадного морозива.

Якби Бог обдарував мене ще однією миттю життя, я б одягався скромніше, валявся б на сонці, підставивши теплим променям не тільки моє тіло, але і душу. Господь, якби у мене було серце, я б написав всю свою ненависть до льоду і чекав поки вийде сонце. Я б намалював мрією Ван Гога на зірках поему Бенедетті, і пісня Серрат стала б серенадою, яку я б подарував Місяцю. Я б полив сльозами троянди, щоб відчути біль їхніх шпильок і яскраво-червоний поцілунок їхніх пелюсток...

Про фіранки у стайні
Якби тоді у святу ніч
прийшли до Тебе
коли світила одна виразна зірка
ті що вважають що треба все мати щоб не престати бути
ті що бояться безпорадності Твого народження
може вони хотіли би накрити тебе вовняною ковдрою
почепити фіранки у стайні
виплести для святого Йосифа рукавички оті найтеплші з одним пальцем
провести центральне опалення
впливовіші писали б у житловий відділ
просили би для тебе квартиру з вигодами
щоб ти не тулився по чужих кутках
недовірливі шукали б у норовливому ослі
троянського поні з підозрілою совістю
найсміливіші почали би протестувати
посилаючись на Декларацію прав людини і громадянина
і всі декрети про свободу віровизнання
поети прикрашали би Вифлеєм ліричними викрутасами
художники мастили би золотим пензлем
у найкращому випадку молилися б до Тебе як до малого мільйонера
якого навмисно поклали у сіні
а Ти пояснював би широко розплющеними очима
із замерзлою матір'ю біля щоки
що Ти справді є
тому віддаєш все що маєш

Ян Твардовський
Як організувати гру з дитиною таким чином, щоб зрозуміти, що її непокоїть та допомогти впоратись і
Як організувати гру з дитиною таким чином, щоб зрозуміти,
що її непокоїть та допомогти впоратись із хвилюванням

Вже не таємниця, що дитина в рольовій грі програє ті ситуації, які її непокоять. І з порадою побавитись з малюком, щоб дізнатись причину його поганого настрою або незвичної поведінки, Ви, напевне, вже зустрічались. Я ж у цій статті розповім детальніше, як саме організувати потрібну Вам гру і що робити з результатом Ваших спостережень.

Отже, маємо малюка, поведінка якого Вам незрозуміла або дивує або розчаровує, а, можливо, Ви просто хочете краще знати свою дитину.
Необхідних умов для спільної гри небагато: здоровий малюк, звична домашня обстановка та можливість усамітнення (всіх попереджено, що непотрібно Вас кликати до телефону, а дитині пропонувати випити компотик). Від Вас вимагається певний стан — така собі налаштованість на хвилю дитини, потрібно бути максимально чутливим до її настрою та бажань.

Як розпочати? Ви сидите на підлозі в оточенні дитячих іграшок і пропонуєте побавитись - “я буду ведмедиком, а ти ким будеш?”. Далі Ви бавитесь, пропонуючи різноманітні ситуації: ведмедик вийшов погуляти та зустрів кошеня, вони разом пішли гуляти, бавитись, обідати, знайомитись з іншими, в дитячий садок, на дитячий майданчик, в гості і т.п. Звичайно, за один раз Ви програєте одну-дві ситуації, але в даному випадку важлива не кількість, а якість. Потрібно “пожити” в ігровій ситуації. Наприклад, Ви прийшли в гості, п'єте чай, говорите за столом (якраз можна повторити правила ввічливої поведінки), прибрати за собою, побавитись. Якщо гра йде рівно, і герой Вашої дитини спокійний, зіграйте-спровокуйте конфліктну ситуацію — нехай ведмедик так розіграється, що штовхне котика або відбере іграшку або образиться, що йому не вистарчило цукерки. Реакція героя дитини покаже його поведінку в подібній реальній життєвій ситуації. І ось вона — інформаційна цінність сумісної рольової гри. Як себе поводить малюк, коли його кличуть бавитись незнайомі діти, чи починає він сам знайомитись (чи вміє), як він реагує на того, хто його ображає, яку він сам пропонує ситуацію для гри з Вами і т.п. Все це інформація для роздумів. Адже результат спостережень, звичайно, дуже цінний, але сам по собі, без продовження, залишається тільки інформацією.

Що робити із результатами спостережень? Коли Ви зрозумієте, які саме труднощі у Вашої дитини, Ви зможете допомогти їй з ними впоратись у тій самій ігровій ситуації. Адже у Вас ”в руках” іграшкові герої, які словами та діями можуть вплинути на те, що відбувається — показати своїм прикладом, як знайомитись чи пропонувати гру, як вибачатись, ділитись, кликати старшого і т.п. З досвіду знаю, що багато ситуацій змусять Вас задуматись, і Ви не зможете зразу “розрулити” конфлікт. Це нестрашно. Закінчіть цю гру “чарівним” способом, тобто за допомогою чарівної палички чи феї всі потоваришують, вилікуються, перетворяться на добрих та чесних, тобто все, що потрібно для доброго закінчення історії. А для Вас залишиться завдання — поміркувати, як Ви вважаєте за потрібне вчиняти, коли Вас несправедливо образили або коли сам дарма образився; як слід реагувати, коли з тобою не хочуть бавитись і що робити, щоб захотіли; як впоратись зі злістю, страхом та сльозами... До речі, зауважте, як нелегко Вам знайти відповіді на ці питання. Тепер розумієте, чому дитина губиться, як їй вчинити в незвичній для неї ситуації, нервується і часом взагалі відмовляється йти до дітей? Як гадаєте, чи варто питати дитину, чому вона вдарила іншого малюка, який забрав її іграшку? Чи бачила Ваша дитина, як Ви вчиняєте, коли щось Ваше забирають у Вас? Якщо відповідь на останнє питання “ні”, тоді наступне питання, звідки ж малюк може знати, як краще вчинити? Відповідь — з гри або казки. Про помічну казку я розповім в іншій статті, а зараз повернемось до гри. У грі Ви можете продемонструвати недобрі наслідки “поганої” поведінки (якщо дитина має такий досвід), і обов'язково бажану поведінку малюка.
Буває, що малюк відмовляється бавитись на болісну тему. Тоді покажіть йому лялькову виставу або розкажіть казку. Причому грайте, показуйте, розповідайте історію стільки разів, скільки Вас малюк попросить. Він краще відчуває, яке йому потрібне дозування, щоб засвоїти казковий урок.

Якщо малюк зразу відмовляється гратись разом? Іноді мама зіштовхується з тим, що малюк не хоче з нею бавитись у рольові ігри (таке, зокрема, трапляється, якщо така пропозиція від мами перша за п'ять років його життя). Не відмовляйтесь від свого рішення. Починайте гратись самі, а дитина нехай спостерігає. Як тільки Ви заволодієте його увагою цілком, спитайте ненароком, як має вчинити ведмедик або чому втік зайчик. Поступово дитина стане учасником Вашої вистави, як мінімум, в ролі співавтора сценарію. Якщо малюк відмовляється бавитись саме в цю гру, яку Ви пропонуєте, погоджуйтесь на запропоновану ним тему. Те, що “болить”, обов'язково покаже себе, і Ви зможете йому допомогти.

Чи можна залучати в гру інших дітей або дорослих? Звичайно, можна. Якщо мова йде про дорослих, то їх попередньо потрібно підготувати — пояснити, що зараз не час для виховання та демонстрації акторських здібностей. А якщо в грі приймають участь діти, будьте готові, що Ви отримаєте цікаву інформацію про взаємодію Вашої дитини з конкретними дітьми, і не більше.

Наостанок, я хочу побажати Вам віри в себе та у власну, батьківську, інтуїцію. Не бійтесь спиратись на неї, коли відчуваєте небажання чи бажання щось сказати, спитати чи обійняти малюка. Не бійтесь експериментувати чи помилитись. Взявши на озброєння такий природний інструмент як рольова гра, Ви зможете багато дізнатись, зрозуміти і, найголовніше, допомогти рідній дитині. А хіба ж не це є Вашою метою?
Піду під вечір в осінню мраку
Піду під вечір
В осінню мряку.
Це буде втеча
Або подяка.
Я вийду в осінь –
В листопад, мабуть…
Душа попросить
Цікавих фабул.
Зроблю зупинку
В нічному парку –
Чи на хвилинку,
Або до ранку.
Зів’яла осінь
Згубила барви.
А я ще й досі
Люблю смак кави
І осінь пізню,
І прохолоду,
І запах лісу,
І насолоду…
Гортає вітер
Листки осінні,
А скоро рисом
Сніг світ засіє…

автор:Людмила Пуляєва
Чи любите ви свою дитину такою, як вона є?
Що для вас означає любити свою дитину? Радіти її успіхам? Турбуватись про її здоров”я? Готувати те, що вона любить? Виконувати її бажання? Гуляти, малювати, читати разом? Оберігати від небезпеки? А чи можете ви назвати 10 добрих рис вашої дитини? А які вона має слабкості? Чи спираєтесь ви у вихованнї на добрі риси дитини чи, в першу чергу, прагнете позбавити її “недоліків” (в лапках, тому що це недоліки на ваш погляд)?
Ця стаття про те, що ми вимагаємо від наших дітей і що в результаті отримуємо.

- Будь ласка, підкажіть, що я маю робити? Я переживаю, що він виросте і не дасть собі ради. Я йому пояснюю постійно, що казати, як краще робити, а він навіть лист Миколаю написати сам не може.
- Не може? Чому? Він вміє писати?
- Вміє, але він сам таке напише, що я мушу сидіти біля нього і диктувати.
​Як думаєте, скільки років синові цієї заплаканної від хвилювання мами? Три? Чотири? От і не вгадали. Хлопцеві вісім з половиною років. Мама хвилюється недарма — хлопчик дійсно сам не приймає рішень. Але чи потрібна тут робота з хлопчиком?
​Я часто чую питання стурбованих батьків, як навчити дитину думати своєю головою, а не слухатись однолітків, як навчити самостійності та відповідальності за своє життя. І кожного разу виявляється, що, в першу чергу, потрібно попрацювати над собою. І ця робота спрямована на прийняття дитини такою, якою вона є. Спочатку батьки обурюються. “Невже Ви думаєте, що ми не любимо нашу дитину?”. Потім аналізують свої постійні претензії та зауваження, ті, які повторюють дитині з року в рік. Далі формулюють очікування від дитини і порівнюють їх з тим, з чим дитина прийшла у цей світ — з її особливостями. І виявляється, що обурення було безпідставним. Батьки усе дитяче життя ніби спілкуються з іншою дитиною, в якої інший характер та інтереси.
- Ти знову повільно одягаєшся! Коли ти вже будеш одягатись так швидко, як твій брат? - звично дратується мама, не усвідомлюючи, що з таким типом нервової системи ніхто швидко не одягається. Мама нервується, дитина звикає, що дратує маму і нічого з цим зробити не може. Дуже скоро дитина навчиться оберігати себе від цього і не слухатиме маминих слів.
- Як це тобі немає, з ким бавитись? Он скільки дітей на майданчику. Я бачу, що немає Олежика. Ну то й що? - Мама щиро сприймає за капризи поведінку свого синочка, якому дійсно приємно бавитись тільки з одним хлопчиком. Такий він має і матиме надалі характер — буде мати одного друга, не любити натовп і галасливі компанії. А ще матиме відчуття, що мама його не розуміє.
- Чому ти пішов за тими хлопцями? Це ти маєш вирішувати, куда всім йти. Треба бути лідером. Щоб ти казав, а всі тебе слухали. Ти зрозумів мене? - Виховує батько сина, який необачно розповів про справи в школі. Необачно тому, що отримав пораду, якою не зможе скористатись. Оскільки є тихим, безконфліктним хлопцем. І щойно він відчув, що розчарував батька. А отже помилився, що розповів про події свого життя. А ще тепер хлопцеві буде важко себе переконати, що він — гідний поваги.
Поки дитина маленька, наші постійні зауваження і вимоги сприймаються нами, як звичайний процес виховання. Ми тільки звично сердимось на себе, що нам не вдається “правильно виховати”, і за це також сердимось на дитину. Потім ще більше тиснемо на неї, потім або звикаємо і лишаємо, як є, або звертаємось до психолога. “Він мені нічого не розповідає про свої справи”. Або “Він не хоче спокійно сидіти на перервах. Як тільки не пояснювали...”. Або “Він мене не чує, не слухає”. Або “Він робить тільки те, що хтось каже. Сам ніколи не подумає”. Здавалося б такі різні проблеми-питання. Але рішення-відповідь одна. Прийміть дитину такою, як вона є. Саме так - дозвольте дитині бути такою, якою вона народилась. Знайдіть для себе, за що її можна поважати і почніть поважати. Не забувайте хвалити, обіймати, казати дитині, що Ви її любите. Дозвольте їй вчитись жити. Поважайте її право помилятись. Підказуйте, а не наказуйте. Розповідайте, задавайте питання, а не видавайте готові висновки. Обговорюйте фільми, казки, життєві історії з позицій різних героїв. Фантазуйте разом на тему “А що було б якби”. І на вашу радість та гордість разом з вами буде рости мисляча людина, яка поважатиме себе і власні погляди, яка вмітиме аналізувати власні помилки і відповідно не повторювати їх, яка буде впевнена, що заслуговує на щастя з такою вдачею, яку вона має.

На закінчення статті мені б хотілось поділитись з вами маленькою недитячою казкою. Нехай вона допоможе комусь зупинитись і переглянути свій досвід виховання. А раптом є, що вдосконалити.

Розмова десь там...

- Твої батьки вже чекають на тебе. Чому ти зволікаєш?
- А якщо мене не будуть любити?
- Тебе чекають і люблять, хоч ти ще навіть не народився.
- Але ж вони не знають, який я.
- Вони уявляють, що ти будеш найкращим.
- Але ж я навряд чи буду найкращим... І вони будуть розчаровані. Вони чекають розумника, а мені важко запам”ятовувати і зосереджуватись.
- Вони побачать, що натомість ти швидко бігаєш.
- Вони чекають, що я буду усюди першим. А я не люблю надмірної уваги і мені достатньо одного друга...
- Натомість ти вмієш цінувати дружбу і зберігати таємниці.
- Вони чекають, що я сам зможу робити правильний вибір і не буду помилятись. А я, поки не навчусь, нароблю купу дурниць і буду засмучувати їх.
- Натомість разом з тобою вони зможуть стати мудрішими — навчаться розуміти тебе, пояснювати тобі, допомагати, цінувати та терпіти.
- Тобто вони не будуть розчаровані?
- Аж ніяк. Ти подаруєш їм те, чого вони ще не знають. Це буде нескінченна, безумовна, батьківська Любов. Любов, яка не вимагає нічого навзаєм і робить нас кращими...
Думки немовлятка
Я лежу в кроватке
И сосу тихонько.
Соску, вы подумали?
Нет, свою пеленку.

На подушке мама
Закрывает глазки.
Лучше б пела песни
И читала сказки.

Говорит, что папе
Рано на работу.
Но, конечно, это
Не моя забота.

Я спою вам песенку,
Так мне скучно с вами.
Поднимайте головы –
Люди на диване!

А на завтрак чмокаю
Палец у ноги.
Не дают мне кушать
Родители – враги.

Ну и что, что рано
Пять утра – всего-то.
Просыпайся, мама,
У тебя – работа.

Что-то подозрительно
Попе неприятно.
Люди, помогите!
Как вам не понятно?

Вот, проснулась мама,
Папа повернулся.
Я им из кроватки
Сразу улыбнулся

Ну, теперь покушал,
Счастье - то какое.
Не могу понять я,
Что со мной такое???

Тяжелеют глазки,
И зевает ротик.
Неужели это..
Спи, мой бегемотик.