Мать моя...
Дзвоне...
Я їй:
- Ало.
Вона мені:…
- Ти борщ оце вариш?
Я:
- Ну от прям щас, нє.
Мама:
- Ти оце вже вобще... даже борщ не вариш, ти ж женщіна.
Я їй:
- Ма, палєгше. Я його варю вобще-то но не сійчас. Може завтра, я щас больна і убиточна, а ти зі своїм борщем...
- Як ви так можете жить без борщу.
- Мама, я даже не понімаю як ми вобще можем жить, але це нічого. Ти дзвонила мені розказать про мою антижіночність і неминучий ісход чоловіка в борщові краї?
- Доця не начинай!
- Мама, я даже не питалась.
- Ви як хочте собі, но шоб борщ варили, я тридцять літрів борщового закрила, так шо дивіться там мені, бо я вам дам, і Рому там не обіжай, бо я тебе знаю. І шоб шапку носила, а то ходиш голомозга, а потом всьо. Пока, і ношпи сусідкам привези.
Як оце її не любити?!
()

![[Image]](https://cdn5.imgbb.ru/user/21/215911/201509/4c2f75196b5f69c5de7449792239e10a.jpg)

![[Image]](https://cdn1.imgbb.ru/user/21/215911/201508/13456c28e06f7e7a592d32e89bb40e9b.jpg)
![[Image]](https://cdn3.imgbb.ru/user/21/215911/201508/311a1b00b6d06f8f4174bab4e9068cab.jpg)
![[Image]](/new_style/tiny_mce/plugins/emotions/img/big-1/0039.gif)