Зварила капусняк! Це просто казка, а не смак! ням-ням! і знаю, що мій кишечник не одобрить капусту, але я її обожнюю!!!

Мама уже взяла справку про склад сім*ї. до кінця тижня зробить сімейство флюрки.

В п*ятницю ідем до Н.І, що прийматиме в мене роди.

Нещодавно мені стало цікаво - а чи будуть в мене боліти кістки після родів? бо я собі губу раскатала, шо рожу і буду нарешті себе добре почувати, а хто його знає?? шО кальцій повернеться?

І взагалі, ЯК рожати?! якщо я 3 рази за день присяду і від того потім так таз болить! ходити важко... а це треба туда-сюда... короче, я собі того не уявляю. Хіба що у мене з*являться коняча сила)))

По-трохи роблю порядок в шафі в коридорі. Сортую одяг. Муж дещо в дивани позакладає, бо нема то все, де тримати. А замість нього дитяче покладемо.

Дитячого 2 мішка і ще кульок)) все таке манюньке)))

Ще з вівторка можна забирати каляску, Ю.передає.

Якісь ці дні були нервові. Мене все нервує. Особливо той соцзабез і що я нічого так і не можу взнати. які справки здавати туда, чи треба трудову книгу і т.п. Постійно плакати хочеться, на всіх ображаюсь. Чоловіка уже дістала.

Короче, поставили мене аж на 23 листопада в чергу соцзабез. Я зла і не хочу про те думати.

З мамою хоч зїздили в Метро. купили мені піжамку рожеву з гудзиками, щоб уже для годування підходила. ще по плану купити прасувальну дошку і сушарку для білизни. Ну і шафу дитячу зробити на замовлення і ліжечко купити. І нам диван розкладний. і вікно те заробити нарешті. короче, купу всього треба. були б гроші. і це мене злить. Потім буде все по шуріку і буде куплятись те, що не я вибрала. (((((((((((((((((((((

Мужу те все по-барабану. бо для нього то неважливо.

На вагах: 61,1кг

В мене такий прікол, я уже не вписуюсь в двері з животом)) знаєте, як то буває розраховуєш на одне, а то інші габарити))) вчора коханого стригла і постійно билась об нього животом))добре, шо він мягенький) короче потім дивлюсь, а живіт весь в його волосках. Колись стригла без таких послєдствій))прийшлось кофту міняти.

сьогодні на вагах 60,8кг, якось непонятно.... чого це ... де 600г?!

завтра буду переважуватись

ще 8 тижнів :)

Сьогодні буйна наша манюня. Постійно ручками водить зсередини, горбики робить, шкіру сильно мені натягує. Що не роблю - не допомагає. Але принаймні, не болить мене. Так шо нічо страшного. Муж рішив зводити мене в ближнє кафе. Так щоб і прогулятись за одно, бо гарна осіння погода, ну і приємне мені зробити і за одно за продуктами піти. Погода справді кльова. Запах осені неповторний. Я задоволена. Трохи важко було йти, але хотілось дуже. Зайшли в Бургер, муж собі взяв гріль-рол і пива, а я собі чайку зеленого. Потім пішли в продуктовий відділ і ще там скупились. Не дуже потім коханий був радий що я пішла в продуктовий, бо я повзла, а він все швиденько купував, бо робота вдома чекала. Короче, потім я змучилась і ще й на лавочці сиділа))) ну він терплячий був)) все виправдовував: ну головне, що ти подихала свіжим повітрям!

Потім рушили додому. Назад важче було йти і довше. Але дійшли))

Завтра вибори, на які я не йду! І не хочу. Дістала мене та влада.

Якось забуваюсь тут писати. А потім буду жаліти, що не пам*ятаю, коли те і те відбулось.

Отже, спробую пригадати.

Ходила з мамою,вона мені купила до д.н. капці рижі, легко одягаються, запихається ще й штанка в них, ще є бомбончики. Хотяла спершу чорні черевики, але потім згадала, що муж мене вб*є за чоловічі капці і тому кипили ті рижі. Прийшла додому, а він їх обкакав. Сказав, що мужланські(((

Ще з мамою зайшли після магазину в піцерію, бо я дуже хотіла пісяти. За одно, як завжди, піцульку одну на двох зїли

Ще я краще сплю. Ну порівняно. Гострих болів у спині уже нема, правда, хрустить уже все тіло. і руки і ноги і спина. Болять кістки тільки коли присяду, або довго лежу на одному боці.

Відколи поклали вікно, то мені легше спати. Тепліше чи тихіше - не знаю, в чому причина.

але важко перевертатись - не забувати. Бо якщо посплю довго наприклад, на спині, то потім важко дуже. Треба завжди слідкувати.

Вчора був прікол. побігла в 6 год в тубзік, муж якраз спати лягав, я ще така з супер-зліпленими сонними очима, бігом на бік лягаю і намагаюсь заснути. Муж кладе руку мені на живіт. Я кажу - та вона спить. А він - нє, не спить, рухається.

Я така блііін.... і так очі сильніше зажмурюю в надії... і тут малявка починає бити мене в боки. Короче, не любить вона, як на боку сплю. Я така обіжена повернулась на спину. Майже заснула і аж тоді як вона успокоїлась - я повернулась легенько на бік))))

Вчора жарила дируни, сто років не їли. Мужа рішила трошки побалувати, бо потім - роддом, маленька дитина, все буде нашвидкоруч.

Ну і знову згадала, чому в попередній раз я клялась, що більше дируни не робитиму. Знов на цій сраній терці потерла собі руки до крові, ніхті стерла, плюс - то нелегко з тахікардією терти, признаюсь, я знову поклялась, що поки не купить мені комбайн - я не буду дируни робити.

Ще братова мені пару мішків дитячого одяу передає))) такшо голенька наша доця не буде)) ну і хресна уже там купила такий класнючий мягенький светрик з вушками "Мішка" і далі там по магазинах ходить.

А в моїх планах придбати ліжечко і зробити шафку на замовлення.

Ще 8 тижнів)))

Я скоро свою манюньку донечку побачу!!!!

Сьогодні спробую хною укріпляти волосся. Бо вже не можу на ті паклі дивитись.

Ну і на вагах - 61,4кг

Обхват живота - 98см

На вагах 60,1

схудла? чи шо?

хоча з таким сном оснанны 3-4 дня то можливо.

Сьогодні спала краще. Болі в спині якщо уже не такі гострі, як лезвійкою по хребту) а трошки тупіші і швидше проходить біль. Терпиміше, короче.Та й я уже сильніша фізично, хоча б можу піднятись з ліжка.

Вночі о 5 год в туалет ходила.. Малеча рухалась знову посилено. То я вирішила поексперементувати. Зїсти щось, може вона голодна. Зїла творожку кусочок. Вона крутилась все одно, але якось не відчайдушно. Короче, будем далі експерементувати.

Маю вже листок непрацездатності.

Ще ходила сьогодні на доплер і біопрофіль. Велику чергу чекала.Зразу до діла - все файно у дитятка. Єдине, пуповиною обвита 2 рази((((Каже лікарка, що вона може заплуталась тільки перед самим уЗД. Що розплутається і щоб я не переживала. ЯК не переживати?? Але надіюсь, все буде добре.

тепер лишається взнати причину гострих болів в спині. Піду ще до нервопатолога.

А ще кишечник-таки мене болить.

Спала сьогодні важко і вночі думала про лікарню))) Бо боліло не по-дитячому.

Вже зранку змогла заснути і виспатись.

Вдень я вже обдзвонила лікарів, моя гінекологша в який раз радить мені лягти на збереження (блін, вони мене там будуть лікувати від того що треба і не треба + грип зараз ходить), але направила на доплер і біопрофіль. Виявляється біопрофіль мало де роблять, але я записалась до хорошого спеціаліста на завтра на 16-17год. Вирішила так, якщо вона мені скаже, що все гуд, то ні про яку лікарн я думати не буду, але якщо з дитям щось не так, то ляжу зразу. Просто, якщо це кишечник такий чутливий (він мені всю вагітність дає про себе знати), то я вже потерплю. Але якщо моїй донечці зле, то тут мови нема.

Тиждень тому міні-узд робила, то було там все гуд.

Ось такі пироги. Трохи нервуюсь через це, поскорше б дізнатись, що там...

І не хочеться в лікарню((

Муж пішов в аптеку.

Цілий день дитина копалась. вночі майже не спала. Всі органи мене боліли. В обід ще поплакала, бо муж мене обідив. Вечором міліметровими шажками пройшлись в Епіцентр. (до нього взагалі йти 5хв, до апеки -2хв.) ми з коханим вийшли разом, він побіг мусор виносити і каже - а ти йди в аптеку. І ось бачу він переді мною далеко, що й не крикнути))) тобто, виніс мусор, обійшов будинок, дійшов до аптеки і вернувся знов до мене)) ось так я хожу як стрєла. Дуже важко. І почалапали до аптеки. Купила кальцій і ношпу. Постояли перепочили і пішли далі. Найважче - це переходити пішохідний перехід. Світлофор досить довго горить, але й дорога широка. То я йду, стараюсь, живіт тонусує, задихаюсь, Світлофор перемкнуло на середині дороги)) ну машини чемно стояли і дивились коли ж я дійду)) Коли дійшла стала передишку робити, бо реально, спішила і мені було важко.

В епіцентрі купили свекрусі подарочок, у неї день варення. Якось хотілось шось подарити. Часу не було, та й чоловік сам би подарок ніколи не вибрав, тому я пішла, хотілось хоч якось зробити їй приємне. В результаті, запізнились на годину. Хоча живуть вони теж поряд)) Ось так я ходжу, шо поробиш. Назад йшла уже ледве-ледве, бо мочовий уже підтискало, думала тільки про ВіСі...

В гостях їла червону рибку і трохи сирника з чайком.

Важко було сидіти. 3 рази в ВіСі ходила. А вдома почалооося. Дитинка дуже копалась і копала в бік хребта. Короче, таке враження, що лезвійкою по хребту((( Гострий біль. Тимчасовий, але часто копала. Я корчилась від болі((( Муж коло мене бігав, подушечки підкладав, піднімав з ліжка(я вже навіть встати не могла, бо болів і живіт і спина і вообще фізично важко уже)... короче, місце мені уступив, тепер я сплю з краю ліжка, бо вночі в туалет я би вообще не змогла добратись(це ж через мужа перелізти треба).

Ось так я намурдумалась.

Маленьке свято - 30 тижнів!

Почали святкувати ще з ночі) Я лягла спати 23:30 год і ось малеча танцювала в животику до 2 ночі)))

І до 2 ночі звісно я заснути не могла, бо вона ну просто таке враження, що плавала))хоча, зрозуміло, що місця у неї для цього уже немає, але живіт мій просто ковбасило)) він був то там то там, горбочки з*являлись періодично зі швидкістю світла по всій площині животика))) я за цей час три рази в туалет збігала (так товклась)). в 2 год ми якось з нею домовились і я заснула. Ось в 6 год прокинулась знову в туалет, то вона ще покрутилась. Цікаво, вона колись спить? Або спить по 15 хв)) Бо постійно штурхає.

Ось зараз далі її чую... свято триває))

Ну що сказати? Я рада, що вже 30 тижнів і ще якихось 10 тижнів (2,5місяці!!!) і моя доця з*явиться на цей світ! Я собі намагаюсь уявити ці ручки, ніжжки, попку, що нащупую в животі, але реально - це важко. Я знаю, що коли я їх насправді побачу - не буде нічого кращого за це. А ще якщо відчуватиму, що мене потребують і без мене не можуть... Боже, та це ж можна ридати від розчулення безкінечно!!!

Я дуже хочу, щоб моє дитятко було здоровим... це певно, бажання кожної МАМИ... блін, а я ж уже мама... виношую живе і це живе - моя кров і плоть та кров і плоть мого коханого... це ж плід кохання врешті решт... Я завжди мріяла, що моя дитина буде справді цим самим плодом кохання і не інакше....

І ось ходжу, живіт росте, я не бачу, щО всередині, але знаю...

І ось цікаво так продумано... кішки виношують діток 2 місяці, а люди - 9... чому? Слони взагалі 2 роки...

Чому дитина просто не з*являється? Чому її треба виношувати? щоб за цей час звикнутись до думки, що у тебе буде дитя? Чи тому що. коли просто щось з*являється , ти це не так ціниш? Чи може, тому що ставлення як не до свого?(ну як до прийомних дітей, вони ж теж просто з*являються). Чи може банально, тому що людина повинна розвинутись з однієї клітини дуже довго?

Короче, все це цікаво... Не знаю, чи буду я хорошою мамою... Ось чоловік, я впевнена, буде татом найкращим... він і як чоловік - супер! А я жінка нікудишня (творчість і все таке), і мамою можу бути такою.. З іншого боку, не хочеться бути мамою-квочкою, або все своє життя ставити заради дитини... Все-таки то до добра не приводить. Я хочу, щоб у мене була сильна і загартована дитина. І як то все зробити правильно?

Як каже мій коханий, що я не зможу бути такою, як планую, то все йтиме від душі... саме так, як маю робити саме я... і тільки час покаже чи це було правильно, чи ні...